Джером Джером - Троє в одному човні (як не рахувати собаки) [збірка]

В передмові до одного з видань «Трьох в одному човні» Джером каже: «Я писав книжки, що здаються мені розумнішими, книжки, в яких, на мою думку, більше гумору. Але публіка вперто бачить у мені саме автора «Трьох в одному човні, як не рахувати собаки».

Так вочо, власне, є й сьогодні, хоча Джером написав ще чимало творів, цікавих і для сучасного читача. В його оповіданнях та гумористичних нарисах, зібраних у численних збірках, з яких варто назвати «Як ми писали роман», «Оповідки після вечері», «Начерки бузковим, голубим і зеленим», «Спостереження Генрі», «Дозвільні думки в 1905 році», «Ангел, автор та інші», виявляється невичерпна винахідливість Джерома на комічні ситуації й хист підмічати кумедне в людській поведінці, а в найкращих із них звучить гострий протест проти всякого лицемірства, зокрема проти лицемірства соціального. На жаль, Джеромові часто вадила схильність до сентиментального моралізаторства, якою позначений зокрема роман «Пол Келвер» (1902), що його сам автор вважав найкращим своїм твором.

У 1892–1897 роках Джером редагував гумористичні журнали, довкола яких зумів зібрати й талановиту молодь, і вже відомих письменників.

Джером і змолоду, й уже бувши відомим, багато подорожував і писав про свої враження. Книжка «Троє на велосипедах» (1900), що становить ніби продовження «Трьох в одному човні», оповідає про Німеччину, і в ній, віддаючи належне працьовитому й чесному народові цієї країни, Джером засуджує прусський дух муштри й послуху та шовінізм.

Побував Джером у Росії і в одному з нарисів книжки «Дозвільні думки 1905 року» з великою прихильністю висловився про російських революціонерів. «Покірність народу вичерпується, — писав він, — революція неминуча, вона кривава й страшна, але, забравши багато життів, вона водночас розчавить несправедливість і темноту».

В творах останніх років життя Джеромів гумор іде на спад, переважають серйозні ноти. Найзначніші з цих творів — роман «Антоні Джон» (1923), у якому показано марноту багатства й безплідність зусиль поліпшити світ дрібними реформами («Світ буде врятований лиш тоді, коли кожна людина працюватиме») та книжка спогадів «Моє життя й моя епоха» (1926).

Помер Джером 14 червня 1927 року.

Кук, Джеймс (1728–1779) і Дрейк, Френсіс (1540–1596) — відомі англійські мореплавці. Колумб, Христофор (бл. 1451–1506) — славетний іспанський мореплавець, генуезець походженням; 1492 року відкрив Америку.

Страва, що подається перед печенею (з французької).

Початкові літери імені автора (Джером).

Стенлі, Генрі-Мортон (1841–1904) — англійський журналіст і дослідник Африки; 1871 року вирушив на розшуки мандрівника Лівінгстона.

Едві, або Едвіг. — король англосаксів (955–959); про згадану Джеромом пригоду на коронаційному бенкеті оповідає старовинний літопис.

«Сендфорд і Мертон» — повчальна дитяча книжка Томаса Дея (1783) про поганого багатого хлопчика Томмі Мертона і гарного бідного хлопчика Гаррі Сендфорда.

У Маргіті, курортному містечку на східному узбережжі Англії, естрадні співаки, загримовані під негрів, співали негритянські пісні.

Кромвель, Олівер (1599–1658) — вождь англійської буржуазної революції XVII ст. Бредшо, Джон (1602–1659) — діяч революції, очолював комісію, що винесла смертний вирок королю Карлові І. У XIX сторіччі його однофамілець Джордж Бредшо видавав путівники й довідники для туристів.

Кассівелаун — ватажок бриттів, що в 54 р. до н. е. підняв повстання проти римлян.

Джон (Іоанн) Безземельний — король Англії (1199–1216); 1215 року змушений був підписати Велику Хартію Вільностей, що обмежувала права короля.

Річард І Лев’яче Серце — король Англії (1189–1199), старший брат Іоанна Безземельного; жорстоко приборкував непокірних феодалів.

Друга з шести дружин короля Генріха VIII, мати королеви Єлизавети; страчена 1536 року.

Едуард Сповідник — останній англійський король з англосаксонської династії (1042–1066).

Банковий понеділок — у Англії додатковий вихідний день для службовців, коли зачинено всі банки. Буває шість разів на рік.

Граф Річард Уорік (1428–1471) під час війни Червоної та Білої троянд захопив у полон Генріха VI Ланкастера й звів на трон Едуарда IV Йорка.