Сергій Жадан: ДНК

— Я її батько.

Я відчув, як вістря стилета вткнулося в шийні хребці, розтиснуло їх і вийшло з плоті під потилицею. На ключиці потекла кров, і раптово стало нестерпно боляче дихати. Я захарчав і, напевно, упав би, якби здоровань у мішкуватому жакеті не підтримав мене. Ні до, ні після операції я не зустрічався з батьком Христини. У залі під операційною чекала матір і ще якась старша жінка — чи то покоївка, чи то нянька, — котра, коли я повідомив про смерть Христі, розплакалася дужче за матір. Я не знав, чому її батько не прийшов. Можливо, був зайнятий, а може, сприйняв операцію з видалення аневризми за щось на кшталт походу до зубного лікаря чи перукаря.

Віктор Радченко наблизив голову до мене, але все ще продовжував дивитися кудись повз, через що складалося враження, наче промовляє не до мене:

— Мені сказали, що вона зійшла кров’ю, наче свиня… — з обрамленого сухими губами рота тхнуло алкоголем, — зійшла кров’ю, наче свиня…

— Ні… ні… вона… на…

— Тепер я прийшов подивитися, як зійдеш кров’ю ти.

Щось розкололось у свідомості, і я побачив себе наче збоку, і думки, мої власні думки, немовби пролітали повз мене — того, який спостерігає, — і я бачив, як вони слабнуть і тремтять. Потім Віктор Радченко висмикнув стилет, а здоровань розчепив пальці. Світ закрутився перед очима, і я відчув, що падаю.

«Довга овація».

Дякую, дякую, друзі. Це сталося. Нарешті. Тепер ми мудріші за самих себе зразка вчорашнього вечора. Мушу зізнатися, я налив собі вчора…

«Сміх у залі».

Я намагався зрозуміти, які висновки зробить світ із цієї історичної події. Я пив і гадав собі — чи були в Гітлера прямі нащадки? Я чув про Жана-Марі Лоре, але це несерйозно. Тим більше що вчені декілька разів перевіряли й пересвідчилися в тому, що це — вигадки. А от якби й у них, своєю чергою, були б нащадки — ми б могли зчитати потрібну кількість шарів й дізнатися, що відбувалося в цій скаженій голові? Окей, якщо немає дітей, але ж діти були в тих, хто був із ним поруч! І ми могли б дізнатися купу деталей життя найстрашнішої людини цієї планети.

Я пив далі і думав — а чи треба нам це знати? І, ви знаєте, я не дійшов жодного висновку. Можливо, тому, що мені треба було рано вставати й моя дружина, ось вона, між іншим, кохана, я люблю тебе, а вона не любить, коли я п’ю сам. Вона каже, тоді в мою голову приходять сумні думки. Їй видніше, між іншим.

«Сміх у залі».

У будь-якому випадку, це вже питання майбутнього. А сьогодні ми святкуємо, адже завершили справу нашого життя.

«Довгі аплодисменти».

Я розумію, що у вас купа питань. Повірте, на кожне з них ми маємо чесну відповідь. Нагадаю, це перша презентація, і, хоч наукова група була проти, я вирішив, що ми зробимо її без притаманних цій залі формул і графіків. Тільки сім історій, сім життів. Сім не найкращих життів, будемо відвертими. Світ донедавна був жахливим і ми готові зрозуміти, що треба змінити, щоб його врятувати. Тепер ми знаємо, як нарешті стати мудрішими. Дякую всім і до зустрічі за тиждень.

«Овація».

Трагач — вантажник.

Тарапати — клопоти.

Цюпа — тюрма.

Кумпель — приятель.

Фацет — тут: тип.

Пуриць — велика шишка.

Двірець — вокзал.

Пивниця — тут: погріб.

Заіванити — украсти.

Справа колійова — важлива справа.

Біґос-кумпоти зі сливками робити — крутити комусь голову.

Заливати голодні кавалки — дурити.

Гуляй си купати на Жилізну воду — звичне батярське посилання співбесідника кудись подалі. Залізна вода — популярний басейн в однойменному парку.

Цьмага — горілка.

Паньствовий — державний.

Каляпітра — голова.

Патичкуватися — соромитися, зволікати.

Папільотки — бігуді.

Флячки — рубці.

Джур — страва з квашеного житнього борошна і м’ясива.

Шляфрок — пеньюар, халат.

Квадранс — чверть.

Вінкель — ріг.

Пукати — тут: лускати.

Еґліс (з фр . église) — церква.