Юлия Илюха - Східний синдром

Сьогодні для Тані це був хороший знак.

Вона думала так, сидячи під кабінетом гінеколога в приватній клініці, куди вона привезла другу половину своєї листопадової зарплатні. Бахіли на ногах гармонували кольором із сукнею, і Таня, яка майже загубилася в холодному білому коридорі, фокусувалася на цих двох кольорових плямах, аби врешті-решт не розгубити ті крихти позитиву, які їй вдалося зберегти.

З кабінету виглянула молода білявка в білому халаті, спитала її прізвище й запросила увійти. У глибині, біля вікна, за столом перед комп’ютером сиділа лікарка — доглянута брюнетка із зовнішністю шістдесятирічної Моніки Белуччі, така ж байдужа й холодна, як і вся атмосфера в клініці. Праворуч за ширмою розчепірилося гінекологічне крісло. Коли Таня присіла біля лікарки на краєчок стільця, та повернулася до пацієнтки, приклеївши на обличчя вираз послужливої зацікавленості.

— Слухаю вас.

Ларіна совалася на стільці, наче він пік їй сідниці, не наважуючись вимовити те сокровенне, з чим прийшла.

— Я хочу… хочу народити дитину, — нарешті видихнула, міцніше стиснула в руках рюкзак, який тримала на колі­нах, мов захищаючись від лікарки. — Прийшла перевірити, чи все зі мною гаразд для цього.

— Скільки вам років?

— Тридцять два, скоро тридцять три, — проказала скоромовкою, соромлячись називати вік.

Брюнетка зміряла її поглядом із голови до ніг, і Таня готова була заприсягтися, що бачила в її уміло підведених очах неприховану насмішку.

— Аборти були?

— Так, один, давно… — згадала той день, і слова Сергія, і пісню, яка звучала в машині.

Лікарка поставила ще кілька запитань, внесла дані пацієнтки в файл у комп’ютері й попросила її роздягнутись. Таня залишила речі на кушетці й полізла на гінекологічне крісло. Закинула ноги в тримачі, заплющила очі, намагаючись абстрагуватися. Холодні сталеві інструменти та впевнені рухи лікарки завдавали болю, та й лежати з широко роз­ки­нутими ногами, нехай і перед жінкою, було принизливо.

— У вас ендометріоз, — констатувала брюнетка, роздивляючись Таню зсередини на великому моніторі, що висів на стерильно-білій стіні.

Та зіщулилася, хоч і не знала значення цього слова, відчуваючи, як датчик між ногами ніби вивертає її навиворіт.

— Вдягайтесь, — лікарка стягнула з рук гумові рука­вички й пожбурила їх у смітничок.

Поки Таня тремтячими руками натягувала колготки, вона стукала пальцями по клавіатурі. Загудів принтер, роздруковуючи знімки того, що брюнетка в білому халаті назва­ла «ендометріозом». Таня знову примостилася на краєчок стільця, чекаючи, коли вона закінчить друкувати й пояснить, що ж там побачила.

— Ось вам направлення на УЗД, МРТ і гістологію. — Лікарка від руки заповнила три бланки й тицьнула пацієнтці, не затримуючи на ній погляд. — З результатами знову до мене. Без черги.

— А що зі мною? — не витримала Таня. — Щось не так? Я можу мати дітей?

— Про це ми з вами поговоримо, коли я бачитиму результати досліджень. Поспішайте, бо гістологію приймають лише до обіду.

Тані здалося, що насмішка в погляді лікарки змінилася на співчуття. Передчуття чогось недоброго й невідворотного здавило груди, не даючи дихати. Вона схопила рюкзак, куртку й вибігла з кабінету, готова розридатися.

«Емоційно нестабільна», — подумала брюнетка, провівши її поглядом.

За дверима Таня віддихалася, випила води з кулера й трохи заспокоїлася. «Нічого ще не сталося, не треба себе накручувати», — подумки повторювала, сидячи по черзі під трьома кабінетами.

Маніпуляції, які проводили з її тілом, приймала при­речено, як людина, що вмирає, останнє причастя. Разом із купою роздруківок із результатами досліджень знову пішла під кабінет гінеколога.

Посиділа кілька хвилин під ним, збираючись із духом, потім постукала й зайшла. Лікарка запросила Таню сісти, сіла сама й заглибилася в читання.

— Результати гістології будуть через десять днів, — повідомила, не підводячи голови.

Таня кивнула, сильніше вчепившись у рюкзак. Лікарка закінчила читати й розвернулась кріслом до неї.

— Боюсь, новини в мене для вас невтішні. У вас ендомет­ріоз — розростання клітин внутрішнього шару стінки матки. Другий ступінь. Плюс аборт в анамнезі. Разом це спричиняє безпліддя. Але не впадайте у відчай, це лікується, і в багатьох випадках успішно. Гормональною терапією, хірур­гічним шляхом…

— Чекайте, не треба всіх цих слів, — перебила Таня. — Скажіть простіше — я безплідна?