Алекс Грей (Нижегородов) - Одержимість

— Так, подруго… — протягнула Аня, і Алекс помітив на її обличчі легку поблажливу посмішку. — Я думала, що нам буде про що поговорити, але бачу, що нема з ким. Скажу лише, що у тебе все дуже погано з мізками.

— Сама ти дурепа. — огризнулася Петя. — Алекс, ну ти хоч що-небудь скажи. Я ж маю право на свою думку?

— Так, звичайно, маєш, мало того, ти можеш не просто мати свою думку і висловлювати її, а ще й жити так, як ти хочеш. Просто будь готова, що не всі приймуть твої погляди, і не всі будуть вважати тебе адекватною. Адже можна малювати картини, любити цю справу, а натомість замість визнання отримати клеймо психічно неврівноваженого шизика. — Алекс в дзеркалі помітив, як Аня блиснула очима. — Можна, також, зануритися в улюблену справу, наприклад, вирощування винограду, і отримати те, чого ніколи б не очікував отримати від самої близької людини. Можна ж просто зробити гарну справу, з самими чистими намірами, без якихось там задніх думок, але це твоє бажання зробити добро, все одно, сприймуть, як підставу. Тому, я вважаю, що треба жити так, як ти хочеш, придумай свої правила, придумай свій ритм життя. Не вір дієтологам і біоенергетикам, які кажуть, скільки треба їсти білків і вуглеводів, і коли треба лягати спати. Якщо селянинові потрібно прокинутися о п'ятій, щоб подоїти корову, то до людини творчої, можливо в п'ять ранку тільки прийде його «Муза», і він ляже спати лише тоді, коли оформить свою думку або ідею. Хто з них живе правильно, а хто неправильно, я не знаю, та я думаю, що і ніхто не знає. Просто намагайся не нашкодити оточуючим своїми діями, ось і весь мій принцип. — Алекс вперше обернувся на дівчат, дивлячись через праве плече, при цьому, не зменшуючи швидкість.

— Гарно ти говориш. — сказала Аня. — А ти сам живеш за такими принципами?

— А я намагаюся так жити, якщо ти не помітила. Я їду туди, куди хочу, але при цьому намагаюся не порушувати правила дорожнього руху. Ось уяви, що тобі не подобається стояти на червоний сигнал світлофора, а хочеться їхати. Ти, звичайно, можеш так і робити, оточуючі будуть сигналити, тебе будуть штрафувати, ти навіть можеш влаштувати кориду на перехресті, але ти реально нічого не зміниш у системі, згодна? Так і в житті. Ти можеш не виходити заміж, можеш жити одночасно з двома близнючками або навіть з чотирма, можеш мати дітей від трьох різних чоловіків, і тобі буде наплювати на те, що у них різні прізвища та різні по батькові, але ти все одно на цю систему ніяк не вплинеш. Все одно більшість буде тебе сприймати, як якогось вигнанця, як покидька суспільства, тому що ти не така, як всі. Ти не виходиш на мітинги і демонстрації проти режиму не тому, що не підтримуєш, а тому, що просто не хочеш брати участь у всьому масовому. Адже можна чудово оцінити ситуацію, коли ти десять років живеш з чоловіком без шлюбу, у вас все спільне, навіть собака, яку ви вигулюєте по черзі і, навіть батьки змирилися з тим, що ти вже не дівчинка і живеш з якимось дядьком. Але потім ви вирішили все ж таки розписатися або обвінчатися, як кому зручніше. І що зміниться у вашому житті?

— А що зміниться в нашому житті? — перепитала Аня.

— Це я тебе питаю. — Алекс знову подивився на Аню, потім перевів погляд на її сусідку, і, побачивши її здивовані слова, додав. — Або ось у Петі, ти як вважаєш?

— У мене таке враження, що я чогось не розумію. У мене відчуття, що ви говорите, ніби сто років знайомі люди, що ви щось знаєте конкретне, а я нічого не розумію. — вона знизала плечима і по-дитячому розвела в сторони руки.

— Розслабся. — сказала Аня. — Тобі просто здалося. У нас трьох абсолютно різні погляди на життя і просто на одні і ті самі речі. І тут немає нічого незвичайного. Я заміжня вже тиждень, ти, я так розумію, категорично не сприймаєш цього, Алекс, взагалі не зрозуміло, що думає з цього приводу, він же про себе так нічого й не розповів. Але в одному він правий. Треба, дійсно, приймати з повагою вибір іншого.

Вони в'їхали в Падую. До циркової вистави залишалося ще півтори години, тому Алекс не дуже поспішав, тим паче, що він не дуже орієнтувався у вузьких вуличках цього містечка. Вже подекуди почали включатися рекламні вогні магазинів. Вони мовчки повільно їхали містом, розглядаючи перехожих і місцеву архітектуру.

— Ну, і де твій цирк? — запитав Алекс.

— Вже майже приїхали, ще пару хвилин, і будемо на місці. — якось сумно сказала Петя.

За поворотом з'явився величезний червоно-білий намет пересувного цирку. Над куполом майоріли прапори багатьох країн, що красномовно говорило про багатонаціональний зоряний склад артистів цирку.