Алекс Грей (Нижегородов) - Одержимість

— Послухай, я знаю, що через тиждень починаються внутрішні відбіркові змагання з гімнастики.

— Ні, я не знаю, мені це зовсім не цікаво. — збрехала я, бо сама я постійно думала про це і навіть таємно від всіх планувала якимось чином інкогніто проникнути до палацу спорту.

— Не бреши, я знаю, що ти знаєш, і я знаю, що ти хочеш туди потрапити. Поки що ти просто хочеш подивитися, але я вважаю, що ти повинна виступити.

— Я? Виступити? Та ти з глузду з'їхав! — вигукнула я. — Ти подивися на мене. Де я, а де спорт. Я вже давно не спортсменка, я просто клоун на манежі.

— А звідки така зневага до клоунів? Чим вони тобі не догодили? — він говорив так спокійно, що я попри все починала йому вірити.

— Ну, гаразд, — сказала я. — Навіть якщо я і захочу взяти участь, то хто мене туди допустить. Це раз. А два — що я там буду робити? До таких чемпіонатів готуються місяцями, якщо не роками. А я вже дуже давно не займалася тим, що називається спорт. Ось так то. Тому, навіть гіпотетично, я не зможу брати участь, тому що не хочу виглядати посміховиськом.

— Посміховиськом ти будеш, якщо пропустиш ці змагання. Просто повір мені. Я тренував колись команду, тому можу підготувати тебе, а тиждень часу — це достатньо для спортсменки твого рівня.

В мені боролися дві мене. Одна просто верещала від бажання повернутися в спорт, а інша постійно нагадувала про того тренера, з яким мені так чи інакше доведеться зустрічатися. І як ти думаєш, хто в мені переміг? Звичайно ж, та, що хотіла спортивних перемог. І знову була ця одержимість. Цілий тиждень ми з ним займалися по десять годин, без обідів і відпочинку. Ввечорі я валилася з ніг від втоми, добре, що тоді в цирку була пауза і вистав ми не давали. І ось, настав той турнір. Дівчата бачили мене в списках учасниць, але не надавали цьому абсолютно ніякого значення. А коли я вийшла на помост, то вони просто сміялися наді мною. Але я знайшла очима в залі мого наставника, і в одну мить все решта перестало для мене існувати. Я знову відчула це забуте почуття, що щось обпекло мене всередині, а за спиною, було відчуття, що виросли крила. Ось, завдяки цим крилам я майже перемогла на тому чемпіонаті. Чому майже? Та, тому що я посіла друге місце, до першого не дотягнула, але зате я пройшла відбір на наступний чемпіонат світу. Мало того, підійшов до мене тренер збірної і сказав, що я відновлена в основному складі. Ось і вийшло, що знову любов вже вдруге різко змінила моє життя. Я не спала всю ніч і думала тоді тільки про дві речі: про мого нового друга-наставника, завдяки якому я повернулася в спорт і про саме це повернення. А вранці я прийшла в цирк на чергову репетицію. Він зустрів мене посмішкою і сказав, що прийме будь-який мій вибір. Я тоді подивилася на нього і сказала, що нічого базікати, потрібно працювати, бо дуже скоро у нас вистава, а у мене є ідея відпрацювати новий номер. Так я і залишилася в цирку. І, якщо тобі цікаво, з того моменту ми живемо з ним разом. Дуже часто нас сприймають як тата з донькою, адже у нас різниця в тридцять сім років, але я звикла.

— Дивно. — тільки і зміг сказати Алекс.

— Що, дивно? Як така молода дівка може жити з дідусем? А нічого дивного, просто, він в душі молодший за всіх молодих, мізки світлі і незатуманенние багатствами, машинами, тьолками, політикою та іншими дурницями.

— Ну а як у вас…

— З сексом? — закінчила за Алекса фразу Петя. — А ніяк. Ось, уяви собі. Після травми, як він любить жартувати, йому цей гріх недоступний. А в мені щось зламалося. Мені з ним просто добре, добре і спокійно настільки, що елементарна його присутність, його слова і посмішка замінюють мені те, що не могли мені дати сотні моїх залицяльників. Знаєш, мені з ним дуже комфортно і розмовляти, і просто мовчати, ми можемо з ним говорити ні про що, але це для мене значить більше, ніж секс з усіма мужиками, що у мене були.

Вона закінчила свою розповідь саме тоді, коли Алекс звернув на заправку. День хилився до заходу, але було ще досить світло. У цій частині Італії було дуже жваво в порівнянні з Іспанією. Алекс, заправивши машину, пішов розплатитися, а повернувшись, був здивований побаченої картиною. Петя, емоційно жестикулюючи, щось дуже завзято комусь розповідала. Він не міг бачити її співрозмовника через машини, але підійшовши ближче був дуже здивований, побачивши Аню. Але він вирішив не показувати, що знайомий з нею.

— Алексе! — побачивши його, закричала Петя. — Тут дівчина проситься, щоб ми її взяли з собою. Ти не проти?