Максим Кидрук - Доки світло не згасне назавжди

Щойно Інді прийняла виклик, Рута випалила:

– Я вагітна.

І ледь задерши голову, втупилася невидющим поглядом у стелю. Їй здавалося, ніби ці два слова нікуди не зникають, не бажають розчинятися в повітрі й повільно, мов пушинки, кружляють над головою.

Сестра не перепитувала, чи Рута впевнена. Такими словами зазвичай не розкидаються.

– Як?

– Лара. Тієї ночі, коли я набухалася.

Кілька секунд Інді обмірковувала, як краще сформулювати наступне запитання. «Зробив це» звучало якось по-дурному, і зрештою, так і не дібравши делікатніших слів, вона швидко відкарбувала:

– Він зґвалтував тебе? Поки ти спала?

Рута заціпеніла. Зґвалтував – це слово, напевно, найвлучніше описувало те, що сталося в ніч із четвертого на п’яте травня, проте наразі вона не хотіла все аж так ускладнювати.

– Ні, – похитала головою дівчина, нібито намагалася струсити зі щоки комаху. – Ні. Ми просто обоє були п’яні, і тому я не пам’ятала. Тобто вважала, що до цього не дійшло.

– Ти зробила тест?

– Так. Смужку. – Рута раптом заторохтіла скоромовкою, розпачливо наповнюючи кімнату словами: – Ти щось знаєш про такі тести? Вони точні? Бо струменевого в аптеці не було, і я думаю, що, як смужковий недостатньо точний? І результат, типу, хибний? Ту другу смужку ледь видно, то, може, це помилка? Це ж може бути помилка, хіба ні?

Інді могла б розповісти, що принцип роботи будь-якого тесту на вагітність заснований на визначенні концентрації гормону ХГЛ, або хоріонічного гонадотропіну людини, в сечі, і що в абсолютній більшості випадків підвищена його концентрація безпомилково означає вагітність. Якщо вагітності немає, високий рівень ХГЛ може вказувати… ну, наприклад, на наявність злоякісної пухлини. Тобто якщо тест на вагітність показав дві смужки, значно краще все ж виявитися вагітною.

– На пакуванні повинно бути написано, але, Рут, вони всі достатньо точні. Пробач… – Інді зітхнула. – Ох, Рут…

Закусивши губу, Рута замотала головою. Тільки не треба… не треба жаліти її.

– Що мені робити?

Запала ніякова тиша.

– Для початку зателефонуй йому, – озвалась Інді.

– Ларі?

– Так.

– І що я скажу?

– Що ти, блін, залетіла!

Рута розгублено кліпнула. А потім? Що потім? Від того що вона зателефонує Ларі, ембріон не щезне з матки. Інді начебто прочитала її думки.

– Так, мала, не панікуй і не картайся. Це і його проблема також. Поговори з тим мудаком, нехай він теж бере участь, а тоді телефонуй мені – ми щось вигадаємо.

Забувши, що сестра не бачить її, Рута покивала.

– Скажи щось, – мовила Інді.

Не розтуляючи стиснутих губ, Рута мугикнула:

– Угу.

– Телефонуй йому. А потім вирішимо, що робити.

Лара прийняв виклик одразу:

– Привіт, сонце!

Не обтяжуючи себе відповіддю на привітання, Рута випалила:

– Я вагітна.

І стало тихо. Дівчина подумки дорахувала до десяти, проте в телефоні навіть не шелеснуло. У неї виникло враження, ніби тиша в динаміку всмоктує в себе кволі звуки, що пробивалися крізь подвійну шибку знадвору. Зрештою вона не витримала:

– Ти чуєш мене?

– Так… – голос вішальника перед стратою.

– Ти зґвалтував мене!

Цього разу чекати на відповідь не довелося:

– Ні!

– Що ні?

– Усе не так! – хлопець розгубився. – Не так, як ти говориш!

– А як тоді?

Із Лариного горла вивалились якісь нечленороздільні звуки. Раптом усе геть змінилося: ще мить тому він беззаперечно домінував у стосунках, а тепер мусив, затинаючись, виправдовуватися. Наче неповнолітнє хлоп’я, якого спіймали за розгляданням журналу для дорослих.

– Послухай, я не знаю, як так ста…

– Що ти, блядь, не знаєш?!

Рута злякалася власного голосу. Лара був на два роки старшим за неї, а коли тобі сімнадцять, така різниця здається величезною. Якби годину тому хтось сказав їй, що вона отак горлатиме на хлопця, під час розмов із яким до цього зважувала чи не кожне слово, дівчина нізащо не повірила б. Утім, Лара не огризнувся, не від’єднався, узагалі ніяк не зреагував, і клекітлива хвиля в Рутиних грудях здійнялася ще вище. Вона набралася сміливості та більше не стримувалася:

– Що це, по-твоєму, було?! Непорочне, сука, зачаття?!

А тоді він реготнув. Рута здригнулася, неначе від удару батогом, після чого напружилася так, що їй звело вилиці.

– КОЗЛЯРА ЙОБАНИЙ! – заволала вона в телефон. – З ЧОГО ТИ ІРЖЕШ?!

Якби Лара був поряд, вона б роздерла його на шмаття. Хотілося викричатися. Рута скочила з ліжка, лаштуючись вивергнути на Лаврика все, що про нього думає, коли раптом побачила власне відображення в дзеркалі. Вирячені очі, скривлений рот, жахливо напнуті жили на шиї. Вона була як батько, коли той накинувся на неї. Руті навіть приверзлося, що крізь високі вилиці й розкосі очі проступає його вузьке лиховісне обличчя. Вона відвела погляд і опанувала себе. Чи принаймні спробувала опанувати.