Лю Цысинь - Темний ліс

— Лікарня й досі під невсипущим оком озброєної до зубів охорони, чи не так? — запитав він.

— Так.

— Що станеться, якщо я накажу зняти всю цю охорону?

— Ми послухаємося твоєї вказівки, але прошу тебе цього не робити. Надто велика небезпека.

— На кого ти працюєш? Які твої обов'язки?

— Я працюю на Раду оборони Землі й відповідаю за твою безпеку.

— Але я вже не Обернений, я проста людина. Навіть якщо мені, моєму життю загрожує небезпека, то це вже питання поліції. Чому мене досі охороняє служба безпеки чи як вас там, Ради оборони Землі? І навіщо мені аж така охорона? Хто приставив її до мене?

Обличчя Ши Цяна залишилося незворушним, ніби гумова маска:

— Ми отримали наказ.

— Де… Кент?

— Надворі.

— Скажи, нехай увійде!

По тому, як за Да Ши зачинилися двері, минуло зовсім небагато часу, перш ніж увійшов Кент. Він був таким самим уособленням вишуканості в спілкуванні, що так личить вищим чинам ООН.

— Докторе Ло, я чекав поліпшення вашого стану, щоб зайти й довідатись, як ви почуваєтеся.

— Тоді що ви тут робите зараз?

— Мене призначили відповідальним за ваші контакти з РОЗ.

— Але я більше не Обернений! — заволав Ло Цзі, та отямився й запитав уже нормальним тоном: — У новинах повідомили про старт проекту «Обернені до стіни»?

— Так, весь світ це знає.

— А про моє відречення від посади Оберненого?

— Звісно, у кожному випуску новин про це було зазначено.

— Що конкретно повідомлялося?

— Дуже просто: після закінчення спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН Ло Цзі виступив із заявою про відмову від призначення його Оберненим, склав усі отримані повноваження й заперечив участь у проекті.

— Тоді що ви тут робите?

— Мене призначено відповідальною особою за ваші контакти з РОЗ.

Ло Цзі приголомшено глянув на Кента, але на обличчі в того застигла та сама непроникна гумова маска, що й у Да Ши.

— Якщо у вас все, я піду — вам потрібно відпочивати, набиратися сили. За потреби телефонуйте мені, — Кент розвернувся й попрямував до дверей.

— Я хочу бачити Генерального секретаря ООН, — зупинив його Ло Цзі.

— Рада оборони Землі — керівний орган, який контролює впровадження та реалізацію проекту «Обернені до стіни», її очолює голова, якого обирають за принципом ротації. Генеральний секретар ООН не має безпосередніх повноважень у РОЗ.

— Я все одно хочу зустрітися з Генеральним секретарем. Гадаю, що в мене є підстави для цього, — відповів Ло Цзі по нетривалому роздумі.

— Гаразд, зачекайте, — Кент вийшов із палати. Невдовзі повернувся й повідомив: — Генеральний секретар чекатиме на вас у своєму кабінеті. То ми їдемо просто зараз?

Виявилося, що кабінет Генерального секретаря розташований на 34-му поверсі будівлі Секретаріату ООН. Цілу дорогу до офісу Ло Цзі охороняли так пильно, що він почувався, мов у пересувному банківському сейфі. Кабінет виявився куди меншим, ніж собі уявляв Ло Цзі, й зовсім просто вмебльованим: найбільше місця займав величезний прапор ООН, установлений біля стіни за робочим столом. Генеральний секретар Заїр підвелася, щоб привітати Ло Цзі.

— Докторе Ло, я планувала відвідати вас у лікарні ще вчора, але ж ви можете побачити на власні очі… — й вона вказала на стіл, завалений стосами документів та офіційних тек. Єдиною річчю, що здавалася особистою, була майстерно вигравірувана бамбукова підставка для ручок.

— Пані Заїр, я тут, щоби підтвердити свою заяву, виголошену по закінченні спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН, — випалив Ло Цзі.

Заїр кивнула й не відповіла.

— Я хотів би повернутися до Китаю. Якщо мені загрожує небезпека, будь ласка, поінформуйте від мого імені Нью-Йоркське управління поліції. Я сам подбаю про свою безпеку. Позаяк після відмови я — звичайна людина, то не потребую подальшого захисту з боку РОЗ.

Заїр знову кивнула:

— Я можу виконати ваше прохання, проте наполегливо раджу не відмовлятися від охорони підрозділами РОЗ, тому що Нью-Йоркське управління поліції не зможе надати вам охорону такого рівня.

— Будь ласка, скажіть відверто: я все одно залишаюся Оберненим?

Заїр повернулася за стіл, зупинилася просто під прапором ООН, посміхнулася Ло Цзі й відповіла:

— А ви самі як гадаєте?

Вона підійшла до софи й запропонувала Ло Цзі присісти.

Усмішка Заїр нагадала Ло Цзі ту, що не сходила з обличчя снайпера. У майбутньому він постійно бачитиме її в очах і на обличчях усіх, із ким доведеться зустрічатися. Вона отримає назву «усмішка Оберненого» й стане не менш відомою, ніж «усмішка Мони Лізи» чи «усмішка Чеширського кота». Усмішка Заїр заспокоїла його вперше відтоді, як вона, стоячи на трибуні під час спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН, проголосила його одним з Обернених. Він повільно опустився на софу й ще до того, як сів, зрозумів усе.