Лю Цысинь - Темний ліс

Кейко Ямасугі саркастично посміхнулася. Та посмішка здавалася надто відстороненою від сьогодення: жоден із присутніх за життя не бачив подібного виразу на людському обличчі. Це радше нагадувало полотно стародавнього майстра: випадковий зблиск місячного світла на лусці змії, що ховається у високій траві.

— Які ж ви наївні, сучасники, — мовила Кейко.

— Які наївні, — тихою луною озвався Гайнс і ще нижче похилив голову.

Кейко Ямасугі повернулася до чоловіка:

— Гайнсе, ти ж почав приховувати думки від мене ще задовго до того, як став Оберненим.

— Я боявся, що ти зневажатимеш мене, — відповів Гайнс, не піднімаючи голови.

— Скільки разів у нашому будинку й бамбуковому гаю, загублених у тиші нічного Кіото, ми мовчки дивилися одне одному в очі? У твоїх очах я читала безмірну самотність Оберненого, бачила нестримне бажання виговоритися. Скільки разів ти був за крок від того, щоб розказати мені все? Чи сам пам'ятаєш, як часто ти бажав сховати обличчя у моїх долонях і зі слізьми розповісти всю правду, зняти з душі тягар, отримати бажане полегшення. Але щоразу на заваді ставало покликання Оберненого й обов'язок перед людством. Обман, задурювання голови навіть найдорожчій людині були частиною твоїх зобов'язань. Отже, мені не лишалося нічого іншого, як вдивлятися в твої очі в надії відшукати бодай найменший слід, натяк на справжній хід твоїх думок. Ти й гадки не маєш, скільки безсонних ночей я провела в нашому ліжку, коли ти міцно спав, а я чекала, щоб ти заговорив уві сні… Ще частіше я уважно спостерігала за тобою, вивчала кожен крок, ловила кожен погляд. Під час твоєї першої гіберна-ції я знову й знову згадувала кожну деталь, але не тому, що тебе не було поряд, а щоб мати можливість розгадати твої справжні задуми. Довго мені це не вдавалося. Я знала, що на публіці ти носиш маску, але й те, що під нею, залишалося для мене загадкою. Рік за роком я билася об цю стіну, аж поки ти, пробуджений з гібернації, не прийшов до мене в голографічній хмарі нейронної мережі мозку. Я знову побачила твої очі й усе зрозуміла. За вісім років твоєї гібернації, я помудрішала, набралася досвіду, а ти залишився тим самим. І тоді я збагнула все.

Саме з того моменту я знаю справжнього тебе: глибоко закоріненого зневіреного, переконаного ескапіста. Таким ти був ще задовго до обрання Оберненим, таким залишився й після призначення. Єдиною справжньою метою для тебе стала організація Виходу людства. Порівняно з іншими Оберненими, твій геній полягає не в обмані задля приховування реального стратегічного задуму, а радше в приховуванні твоїх щирих поглядів і думок.

Але я тоді ще не збагнула, яким чином завдяки дослід женню людського мозку й процесу мислення ти планував досягнути своєї мети. Навіть після появи ментальної печатки ще не могла цього збагнути. Аж поки, лягаючи в гібернацію, не пригадала їхні очі — очі добровольців, які зголосилися накласти на свій розум ментальну печатку… Це був вираз твоїх очей. І так я змогла розшифрувати той твій погляд, що ятрив мені розум, але залишався загадкою. Я збагнула твій справжній стратегічний задум, але запізно — мене заморозили, щоби розбудити в майбутньому.

Представник Північноамериканського флоту зауважив:

— Пані Кейко Ямасугі, не думаю, що ви повідомили нам щось аж надто цікаве. Нам усім добре відома історія проекту з накладення ментальної печатки: на першому етапі пройти процедуру зголосилися приблизно п'ятдесят тисяч добровольців. Усе відбувалося під найпильні-шим контролем та з дотриманням усіх вимог регламенту.

— Так воно й було, — погодилася Кейко, — та легко контролювати можна лише зміст символу віри. Процедуру з технічної точки зору контролювати значно складніше.

— Але згідно з документами, які зберіглися з тих часів, технічний нагляд за нейронними сканерами також був досить суворим, і перед введенням у експлуатацію проводилися численні випробування, — заперечив Голова.

Кейко лише ледь похитала головою:

— Нейронний сканер — надзвичайно складне обладнання, і будь-яка процедура нагляду має сліпі зони. А як побачити зміну плюса на мінус у сотнях мільйонів рядків програмного коду? Цей факт оминули увагою навіть со-фони.

— На мінус?

— Коли ми відкрили модель взаємодії нейронів, за якої кожне твердження сприймається як істинне, Гайнс змоделював таку саму взаємодією, але з протилежним знаком, що формує сприйняття твердження як хибного.

Саме цього він і потребував для досягнення своєї справжньої мети, бо приховав своє відкриття від усіх включно зі мною. Це було зовсім не складно, тому що обидві моделі взаємодії подібні, й різниця полягає лише в напрямі передавання певного ключового сигналу між нейронами. Тимчасом як у математичній моделі ментальної печатки ці варіанти різнилися лише одним знаком — плюс чи мінус: твердження з позитивним знаком сприйматиметься як істинне, із негативним — як помилкове. Гайнс потай вніс зміни до програмного коду всіх п'яти ментальних сканерів, замінив лише один знак із плюса на мінус.