Марк Хэддон - Загадковий нічний інцидент із собакою

Поліцейський сказав:

— Я питаю тебе ще раз…

Я знову повалився на моріжок, притиснув чоло до землі й почав видавати звуки, які Батько називає стогоном. Я видаю цей звук, коли в мою голову надходить забагато інформації із зовнішнього світу. Це наче прикласти радіо до вуха, коли тобі погано, і налаштувати його на хвилю між станціями, де є тільки білий шум, і ввімкнути звук на повну, щоб чути лише цей звук і знати, що ти в безпеці, бо не чуєш нічого іншого.

Поліцейський схопив мене за руку й поставив на ноги.

Мені не сподобалося, як він мене торкається.

І тоді я його вдарив.

У цій книжці не буде ніякого гумору. Я не вмію розповідати жарти, бо я їх не розумію. Ось, наприклад, жарт. Я почув його від Батька.

«Його обличчя було різке, але жести на тлі — невиразні».

Я розумію цей жарт. Мені пояснили. Гумор у тому, що слово «різкий» має три значення, ось такі: 1) загострені, виразні фізіономічні риси; 2) те, що виражає рішучість і завзяття; 3) те, що чітко зображене на фотографії чи картині. У значенні 1 цей прикметник вживається тільки з обличчям, у значенні 2 може стосуватися як обличчя, так і жестів, а до значення 3 відносяться тло і невиразність.

Якщо я розмірковую над цим жартом, то мені треба уявити, що слово має одночасно три значення, а це наче водночас слухати три різні музичні твори — це бентежить, збиває з пантелику і зовсім не заспокоює, як білий шум. Це наче коли троє людей одночасно розповідають тобі три різні речі.

Тому в цій книжці немає жартів.

Деякий час поліцейський мовчки дивився на мене. Потім він заявив:

— Я заарештовую тебе за напад на поліцейського.

Від цього мені стало набагато спокійніше, тому що так говорять поліцейські по телебаченню й у фільмах.

Далі він сказав:

— А тепер я б порадив тобі залізти на заднє сидіння патрульної машини, бо якщо ти ще раз викинеш оцей коник, лайно ти мале, то в мене точно зірве дах. Зрозуміло?

Я пішов до патрульної машини, припаркованої просто за воротами.

Він відчинив задні двері, і я забрався всередину. Він сів за кермо й зв’язався по рації з жінкою-поліцейським, яка досі перебувала в будинку:

— Кейт, малий засранець щойно на мене накинувся. Можеш побути з місіс Ш, поки я відвезу його до відділка? Я домовлюся з Тоні, аби він по тебе заїхав.

Вона озвалася:

— Звісно. Зустрінемось пізніше.

— Окі-докі, — відповів поліцейський, і ми поїхали.

У патрульній машині пахло гарячим пластиком, лосьйоном після гоління та картоплею фрі.

Поки ми їхали до центра міста, я дивився на небо. Стояла ясна ніч, і було видно Чумацький Шлях.

Дехто вважає, що Чумацький Шлях — це довга низка зірок, але це не так. Наша галактика — це величезний диск з мільйонами зірок і діаметром у світлові роки, а наша сонячна система десь на краю цього диска.

Коли ви дивитеся в напрямку А, під кутом 90° до диска, то багато зірок не побачите.

Але якщо дивитися в напрямку В, то ви побачите набагато більше зірок, бо там центр нашої галактики, а оскільки галактика має форму диска, то ви дивитеся на ціле зоряне пасмо.

А потім я подумав про те, як довго вчені не могли розгадати, чому вночі небо темне, хоча у Всесвіті є мільярди зірок і вони розташовані в будь-якому напрямку, куди б ви не дивилися, тому небо має бути сповнене зоряного сяйва, оскільки майже ніщо не може спинити світло дорогою до Землі.

Згодом вони зрозуміли, що Всесвіт розширюється, що після Великого вибуху зірки розлітаються одна від одної і що далі вони від нас, то швидше рухаються, деякі — майже зі швидкістю світла, тому їх власне світло ніколи до нас не дійде.

Мені подобається цей факт. Про це можна здогадатися самостійно, навіть нікого не питаючи, можна просто дивитися вночі на небо над головою й розмірковувати.

А коли Всесвіт припинить вибухати, то всі зірки вповільняться, наче м’ячі, які підкинули вгору, зупиняться й знову почнуть падати в центр Всесвіту. І тоді нам ніщо не завадить бачити всі зорі у Всесвіті, оскільки вони рухатимуться до нас дедалі швидше й швидше і ми зрозуміємо, що скоро прийде кінець світу, бо коли ми дивитимемося вночі на небо, то не буде темряви, а лише сліпуче світло мільярдів і мільярдів зірок, які падають.

Тільки ніхто цього не побачить, бо на Землі не залишиться людей, аби на це дивитися. На той час вони, мабуть, уже вимруть. А навіть якщо й лишаться люди, то вони нічого не побачать, оскільки світло буде таким яскравим, що всі люди на Землі згорять на смерть, навіть якщо житимуть у катакомбах.