Марія Влад - Який цей світ

- Але чи не можна наперед скупати Дитину, добра господине, попросила Гостя.

Жінка принесла балійку, налила теплої води. Втішаючись жаданим купелем Сина, Непорочна Діва завважила, що синок господарів-одноліток Ісуса - весь вкритий струпами, мабуть, проказою... І постановила собі помогти:

- Скупайте в цій воді й свого хлопчика.

Послухалася жінка, опустила хворого сина в ще теплу купіль по Ісусі.

І сталося чудо: струпи, всі до одного, зникли з тіла нещасного немовляти. Дитина зцілилася. Мати плакала з радості, а батько пройнявся вдячністю до цієї прекрасної і такої незвичайної Подорожньої. І хоч він досі чинив людям тільки зло, бо займався розбоєм та грабежами, цю Родину випровадив з почестями і подякою.

Та син розбійника підріс і пішов татовою дорогою. Їх з дружком схопили і за численні вбивства та грабунки засудили до розп'яття. Ось перед стратою каже Дизма товаришеві по нещастю:

- Завтра нас приб'ють до хрестів. Там і сконаємо в муках. Я бачив, як привели ще одного. Його також скарають на хресті. ЛЮДИ кричали: "Ісус, Ісус...". Дивно, коли я був у колисці, мав якісь рани на всьому тілі. Невиліковні. Батько вповідав, що до нас попросилися переночувати подорожні чоловік із жінкою і Сином у сповитку. Дитину ту скупали, і ніби жінка порадила воду не виливати, а викупати у ній мене. І я враз по тій купелі видужав. Ту Дитину також звали Ісус. А жінка була неземної краси. Чомусь мені це прийшло в голову.. .

- Ет, якась чаклунка, - неуважно кинув другий, оторопілий від передчуття кари.

- Та ні, тато мені казав.. .

- Тато.., тато йому казав .., роздратовано ревкнув другий. - Ліпше був би навчив не потрапити до рук оцим песиголовцям. Як ти можеш ще про щось патякати перед таким страшним нашим кінцем!.. Замовкни!..

Ісуса прибивали останнім. Його хрест звели і закопали поміж двома розбійницькими. Тих двох не чіпали. А над Ісусом продовжували глумитися. Шпигали сулицями і без того понівечене тортурами Його тіло.

Насміхалися старшини:

- Він інших спасав - нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

І вояки також збиткувалися. Тикали Йому до рота губку з оцетом на довгій тичці, примовляючи:

- Коли Цар Ти Юдейський - спаси Себе Сам!

Над головою Ісуса був прибитий надпис письмом грецьким, латинським і гебрейським: "Це - Цар Юдейський".

Дизма то непритомнів з болю, то приходив у себе і бачив, як корчиться його товариш зліва від Ісуса, як оскверняє словами всіх і все. Він бачив також у натовпі кількох плачучих жінок - "вони за Ним плачуть" - подумав крізь прокльони другого розбійника. Ось найстарша умліває раз по раз, мабуть Його Мати... "Добре, що моя мама не діждала бачити моєї ганебної смерті..."

А товариш-розбійник зачепив і свого Сусіда по хресту:

- Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

І брутально обізвав терплячого Мученика, що зводив очі до неба.

- Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? - заступився за Христа розбійник справа. - Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо - Цей же жодного зла не вчинив.

І, тамуючи біль, промовив до Ісуса:

- Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Свое!

І промовив до вмираючого розбійника Дизми Ісус:

- Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

І привиділася Дизмі у білому мама, схилена над його колискою і незбагненно гарна інша, зодягнута в сонце, молоденька Жінка, що поклала свого скупану Дитину, а його, струпавого, взяла ніжно на руки й опустила в літепло - і так йому добре стало, так легко, минулися болі, тодішні й теперішні, минулося все.. .

"Бог хоче, щоб усі люди спаслися

і прийшли до розуміння правди."

(Тим. 2.4)

Тошу Фукамі з вдячністю

Любов - корона всіх чеснот, вершина досконалості, якої розумна істота може сягнути.

Чесніша від Херувимів і Славніша від усіх Серафимів любила Бога більше, ніж усі Небесні Сили. Адже Вона під своїм Пресвятим Серцем носила саму Любов.

"Бог є Любов" (І.Ів.4. І 6).

Вона породила для нас Предвічну Любов. Кормила своїм молоком. Навчала говорити, ступати перші кроки. Щоденно турбувалася про Ісуса.

3 якою любов'ю і жертовністю Вона все те виконувала. Шила, прала, варила, купала...

Хто злічить усе те, що Божа Матінка зробила для Ісуса - Божого Сина.

Водночас з любови до Бога Вона любила ближніх. Її серце було дуже співчутливе.

Вона спішить на допомогу всім, не тільки християнам. Вона - Мати всіх людей, бо Мати Бога поважає і любить Його творіння.