Юрко Іздрик - АМтм

Ґіль: Ну, що з тобою, люба, в чому справа?

Леббенч: О пане мій, мене так налякали!

Ґіль: Хай Бог боронить, це чого і як?

Леббенч: Сиджу я, мастурбую, любий пане, аж входить Роз — а член, як меч без піхов, — розхристаний, в панчохах, що сповзають, немов презервативи, увесь тремтить, під ним аж ноги гнуться, словом, жаль на пацана дивитися — такий мав біль і розпач на собі, як месія, що хоче щось найстрашніше сповістити всім.

Ґіль: Здурів з любові?

Леббенч: Я не знаю, Ґіле, але боюсь його.

Ґіль: Він щось казав?

Леббенч: Узяв мої сідниці і стиснув, потому відійшов десь так на відстань руки, а другою прикривши члена, вдивлявся в мене пильно, ніби мав на думці малювати. Й так стояв, здається, довго, після чого перса мої схопив і три рази кивнув мені, при цьому болісно зітхнувши — так, ніби щось у ньому розірвалось. Тоді мої пустивши врешті перса, він повернувся, та через плече не зводив з мене погляду, відходив, та все ж дивився в мене, ніби знав наосліп шлях за двері. Так і вийшов.

Ґіль (ставлячи Леббенч навкарачки і входячи в задній прохід — решту монологу виголошує, активно рухаючись): Давай поки що вдвох займемось ділом, тут явні всі ознаки того шалу, що звуть любовним, а його перебіг такий ґвалтовний, що людина може піти на все. Ці пристрасті земні, як бути нам із ними? Жаль мені бідаку… Йому ти часом не сказала днями щось надто різко?

Леббенч (задихаючись): Ні, мій пане, втім у рот йому не брала, та й в лоно майже не впускала — хіба в півхуя — так веліли Ви.

Ґіль (задихаючись): І з того помішався. Зле, що з мене слабкий спостерігач — я не добачив можливих змін. Боявся я, що він лиш грається з тобою, хоче глуму. Даремні підозріння!

— Стоп! Стоп! Зупинилися! Леббенч , сонечко, що ти витворяєш? Ти знаєш що у тебе на томограмі? Не знаєш? То я тобі скажу. Стан, близький до оргазму. Ти що, здуріла? Чи ви всі моєї смерті хочете? Послухай, дівко, в тебе кров із задниці ллється, тобі камера весь епітелій розпанахала, а ти кінчати збираєшся? Мазохістка довбана. А я думаю, що це ти за атсєбятіну понесла. Ти бачила таке в сценарії, га? Обмовки просто за Фройдом, блін. Ти в цій сцені страждати повинна, а не кінчати. Ми тут грьобану трагедію ставимо, а не водевіль. А в тебе томограма червона, як помідор. До речі, дівчата, для наступного епізоду помідори готові? Я ж казав, без шкірок. Швидко, взяли ножі і почистили. Леббенч , послухай, ти ж не перший рік у справі, що за вибрики? Сканери, кажеш, невідреґульовані? Знаєш, що, дєточка, ти мені тут лапшу на вуха не вішай. Я за це причандалля півмаєтку віддав. Тут не буває такого — невідреґульований. Фірма гарантує. На «Eyewash» ще ніхто не нарікав. Усе тут відреґульоване, крім твоєї задниці. Ви подивіться на неї — все життя фригідна, як гуска, а тут кінчати зібралася. Що, мистецтво так подіяло? Так далі піде — в рекламу підеш зніматися, я тобі обіцяю. Нє, давай на роботі ще й задоволення на шару отримувати. Просто пінцет якийсь. То клізму вона не зробить, то стіхострадатєльство в канонічний текст тулить, ще й оргазму хоче. Я тобі ще раз кажу. На томограмі повинна бути жовта пляма, а не ці твої пурпурові пуп'янки простого бабського щастя. Нічого я коректувати не буду. Ти професіоналка, а я не терплю комп'ютерної графіки. Якби я хотів анімацію робити, то на хріна ви взагалі мені всі тут здалися. Я б сів собі із Владом у студії і за тиждень усе б зробив. У нас тут, блін, серйозне кіно, а не забавки голлівудські. Порадниця знайшлася. Може, ти ще й у «Зоряних війнах. Епізод шіснайцять» зіграти хочеш? Слухай, останній раз кажу — підеш в рекламу прокладок на хрін. Я тобі влаштую таку радість. Так, дєвки, з помідорами закінчили? Обколіть цій дурепі геніталії анестезином, а то ще вмре від кайфу. Перезнімемо цей епізод завтра. Роз , ти вже готовий? Статисти, готові? Зараз сцену груповухи зробимо, і на сьогодні все. Задовбали ви мене в кінець. По місцях усі! Камера! Світло! Мотор! Сцена третя, дубль перший. Jazda!

Ґіль: Шановна панно!

Роз: Найдорожча панно!

Леббенч (розставляючи ноги): О, мої добрі друзі! Як поживаєш, Ґільденстерне? А ти, Розенкранце? Як вам ведеться, панове?

Роз (збуджуючись): Як усім пересічним членам цього світу.

Ґіль (збуджуючись): Добре вже й те, що не занадто добре. Не сидимо на вершечку клітора у Фортуни.

Леббенч (повертаючись задом): Але й не в її анусі?

Роз (знуджуючись): Так само ні, принцесо.

Леббенч (випинаючи зад): Отже, перебуваєте десь так на висоті її входу, а може, і в самому центрі її солодощів?