Харуки Мураками - 1Q84. Книга третя

Видно, Усікава старому сподобався. Але Усікава чомусь занепокоївся.

— До речі, що за людина ця дружина Оґати-сана? — ніби ненароком запитав Усікава.

— Я про неї мало знаю, — насупивши брови, як дух мертвого дерева, відповів старий. — Бо вона тримається усіх осторонь, майже не виходить з дому. У цьому районі я працюю давно, але бачив її рідко, й то здалека. Виїжджає з дому на автомашині, якою управляє її водій. Закупівлю продуктів робить служниця. Один чоловік — мабуть, особистий секретар — завідує всіма справами. У всякому разі, оскільки дістала добру освіту й багата, то з нами, злидняками, ніколи прямо не спілкується, — раптом зморщивши обличчя, старий підморгнув Усікаві.

Здавалось, що, можливо, і сам старий з пожовклим обличчям, й Усікава опинилися в центрі групи «злидняків».

— А давно дружина Оґати-сана зайнялася цим притулком для жінок — жертв домашнього насильства? — запитав Усікава.

— Ну, точно не знаю. Бо навіть розмову про якийсь «храмовий притулок» почув від людей. Коли ж це вона почала? До цього будинку стали вчащати люди років чотири-п'ять тому. — Узявши чашку, старий випив охололого чаю. — Приблизно тоді з'явилися нові ворота й охорона раптово стала помпезною. Як личить безпечному притулку. Якщо будь-хто може зайти у двір, то людям у будинку житиметься неспокійно.

Потім, ніби раптом опам'ятавшись, старий запитально глянув на Усікаву.

— Значить, ви шукаєте підходящий будинок?

— Саме так.

— У такому разі вам треба йти кудись інде. Тут особливий квартал садиб. Якщо б і була якась нерухомість, то вона дуже дорога й призначена для працівників іноземних посольств. Колись тут мешкали звичайні незаможні люди. І ми могли задовольняти їхні потреби. А от тепер такого нема. Тому думаємо, що невдовзі доведеться закривати наше агентство. Земля в центрі Токіо страшенно подорожчала, й нам, дрібним агентам з продажу нерухомості, тут майже нема чого робити. Якщо не маєте зайвих грошей, то раджу шукати житло в іншому місці.

— Так і зроблю, — сказав Усікава. — Не можу цим похвалитись, але я зовсім не маю зайвих грошей. Спробую пошукати будинок десь інде.

Старий зітхнув і воднораз випустив дим з рота.

— Та якщо дружина Оґати-сана помре, то рано чи пізно її садиба зникне. Що не кажіть, її син — ділова людина. Не допустить, щоб така простора першокласна територія даремно гуляла. Одразу її розчистить й вибудує супермодний багатоквартирний дім під оренду. Можливо, вже зараз спішно готує креслення.

— Якщо так станеться, то й навколишня спокійна атмосфера зміниться.

— Авжеж, зовсім зміниться.

— А чим займається її син?

— Головно нерухомістю. Одним словом, тим, що й ми. Тільки між ним і нами така відмінність, як між небом і землею або «ролс-ройсом» і тарадайкою. Він крутить великими капіталами й швидко веде велетенське будівництво. Має добру організацію і сам збирає всі вершки. А нам перепадають лише крихти з панського столу. Цей світ став таким жахливим!

— Я недавно там проходив і був у захопленні від тієї чудової садиби.

— Так, це найкраща в цьому кварталі садиба. Як подумаю, що геть-чисто позрубують прекрасні плакучі верби, то душа болить, — сказав старий і засмучено похитав головою. — А дружина Оґати-сана вже недовго проживе на цьому світі.

— Звичайно! — погодився Усікава.

Усікава зателефонував у «Консультацію для жінок — жертв домашнього насильства». Як не дивно, у телефонній книзі значився номер під назвою такої неприбуткової організації, в якій разом з юристами працювали волонтери. Притулок старої господині садиби в Адзабу, взаємодіючи з нею, приймав до себе жінок, які втекли з дому й не мали куди подітися. Від свого фонду — «Нового Японського товариства сприяння розвитку науки й мистецтва» — Усікава попросив зустрічі, натякнувши на можливість надання фінансової допомоги. І день та годину такої зустрічі було визначено.

Подавши свою візитну картку (таку саму, яку вручив Тенґо), Усікава пояснив, що одна з цілей його фонду — щорічний вибір однієї видатної неприбуткової організації, що вносить вклад у розвиток суспільства, й надання їй грошової підтримки. Мовляв, одним з таких кандидатів стала «Консультація для жінок — жертв домашнього насильства». Прізвища спонсора він не може відкрити, але використати допомогу можна за власним бажанням, лише доведеться наприкінці року подати короткий звіт.

Зовнішність Усікави, видно, не справила приємного враження на молодого юриста консультації. Під час першої зустрічі вона не викликала у співрозмовника приязні й довіри. Однак консультації хронічно бракувало коштів, і будь-яку допомогу вона не могла не вітати, А тому, не позбувшись певного сумніву, юрист одразу погодився на розмову з Усікавою.