Валія Киян - Правда про секс. Ілентина

— Добре! Дивимося, що маємо, я є закохана і мені дуже добре, то чому я повинна робити щось, щоб мені добре не було?

— Ти сама говорила про ту «теорію шоку», він тримає тебе на «повідку» і періодично кидає «дозу» шоку. Пікапери так працюють, вони дають жінці придумати свою мрію, насправді такого чоловіка немає. Ти придумала цей образ і його любиш.

— Хай так! Я люблю свою мрію! Хоч знаю тепер який у мене образ чоловіка мрії.

Ця розмова була довга, не перша, та мабуть, і не остання. А я в цей час «палюсь» конкретно. Мовчун знову підозрює в мені, Іванові, мене Ілентину, і я як жінка, реагую на його провокації. Тепер нашими таємними знаками є пісеньки про коней. Він підкреслено любить коней, я підкреслено люблю коней, Киця шаленіє.

Щось у Мовчуна з Кицею відбувається за кадром, то він ображений, то вона. Зі мною, Іваном, він спілкувався більше і сміливіше, ніж зі мною, Ілентиною. Як що ж і пише Ілентині, то мало і сковано. Але як тільки я даю йому піснею знак, що як не хоче, то не мусить, можемо попрощатися і не листуватися більше. У відповідь отримую знак-пісню, не хоче прощатися, цінить наш зв’язок. Трохи по тому проявляє активності, а потім знову пасивний.

— Ми починали в грозових хмарах. — Написала Мовчуну, натякаючи на річницю нашої дружби. У відповідь тиша.

— Я хочу від тебе подарунок — твої фото.

Немає відповіді. Потім мені, Івану, презентує повітряний бій в хмарах. Пройняло мене, стою на вухах, емоції розривають. А він вивішує на своїй сторінці пісеньку, в якій говорить, що тільки цим і живе. От тільки для кого вона вивішена, та пісенька? Відгукнулися Киця, Вода і я, напевно кожна думала, що для неї. Я також думаю, що для мене.

— Дуже гарна пісня, Мовчун!

— Прекрасна, експресивна, не затаскана, витримані слова і музика. З нервом. — Продовжує мою похвалу Вода.

— Мені подобається зміст пісні. Вона оптимістична. — Гну я своє.

— Досконалий переказ! Текст, мелодія, ритм, експресія! Все це ще підсилюється через цей несамовитий тембр голосу! Вже черговий раз я слухаю цю пісню, вона несамовита! — Підхоплює естафету Вода.

— Так, Мовчун вміє знаходити дуже гарні пісні! Я так не вмію. — Стараюсь я скупо по чоловічому, ще раз похвалити.

— На жаль, я теж не дуже. — Вода кокетує з Мовчуном, зі мною також. Мовчун вступає в розмову.

— Бо мені хіба, в душі моїй гра.

Він уже говорив такі слова в віртуальній галереї Дуні, говорив їх також і в моїх листах. Кому сказав їх цього разу?

— Мовчун, в мене також в душі гра, і я вже в черговий раз забираю в тебе зі сторінка пісеньки. Хіба знаєш, тут ми можемо домовитися. Слова сиплються з Води без упину. А я скупо по чоловічому додаю.

— Дуже гарно гра! В прекрасній душі! Дякую Мовчун!

Потім ще щось писала Вода. І у відповідь слова від Мовчуна.

— Дякую, що це подолано!

Кому він дякує? Що подолано? Чи це знову перекладач?

— «Знаю, часом ти маєш життя не до життя», ну то власне. — Підсумок підвела Сабріна. Ось вона велика майстерність пікапера, кожна з баб вирішила, що він поговорив саме з нею і сказав те, що хотіла почути. Майстер! Я в захопленні!

Отримавши свою дозу емоцій, заспокоїлася і розслабилася, не зразу в’їхала в текст чергової пісеньки, Мовчун адресує її конкретно мені, повісивши на мої сторінці. Прочитала назву, «Мерседес бенс». По-пікірувалася з Кицею, мовляв, нам чоловікам подобається техніка. Вивісила Мовчуну пісеньку з назвою «Все буде добре». Він в захваті, дуже радіє, це мене насторожило. Читаю текст, знайшла переклад пісні, тієї, про Мерседес. Там зміст дуже цікавий, хтось просить в Бога доказати йому свою любов і подарувати Мерседес бенс, або телевізор кольоровий, або там ще щось. От так. На якийсь час ми замовкаємо обоє розчаровані. Мовчимо довго, потім я знову перша здаюся, не можу без нього.

— Вибач, ясно, що я не святий. Де зник Мовчун? — Запитую через якийсь час у Киці.

— Вчора я розмовляла з ним. Він має різні стани. Найважливіше, що не є то благословенний стан. Я лечу на заняття. Бувай, Арій. Я нікому нічого не говорила ким ти є. Так, як ми умовилися.

— Дякую, Киця. Прошу, розкажи в чому проявляється напад релігійності в Мовчуна? Чому це є перешкодою у ваших взаєминах?

— Я і Бог то єдність. Костел для мене не існує. Я не замішую людей у справи Божі. Тільки я і Бог, то наша розмова і ніяких посередників.

І вона знову повторює уже сказане раніше, як Мовчун вірить в костел і ксьондза. Що більше вона переконує мене, то більше бачу, що причина не в цьому. Я розпитую і розпитую Кицю, я хочу знати, який Мовчун є в житті.