Наталка Сняданко - Амаркорд (Збірка)

Коли ми випускали перший «пілотний» номер, Соломон Айвазовські підійшов до мене, коротко привітався і сказав:

«Існує тенденція до оптимізації позиціонування нашого продукту щодо рейтингової шкали», — і це означало, що ми повинні підняти наклад газети за допомогою найкращої у місті телепрограми. Потім додав: «Оптимізація повинна пройти шляхом переорієнтації на індивідуальні особливості генетично закладених типів мислення».

Тобто потрібно знайти індивідуальний підхід до кожного читача, яких пан Айвазовські поділяє на три категорії відповідно до типів мислення:

категорія перша: люди, які дивляться телевізор щодня, або константні реципієнти;

категорія друга: люди, які дивляться телевізор час від часу, або ж реципієнти періодичні;

і категорія третя, вона ж остання: люди, які ніколи не дивляться телевізор, вони ж потенційні реципієнти.

— Оце про потенцію я не згоден, — пожартував пан Незабудко, коли Соломон Айвазовські висловлював свою теорію, але отримав у відповідь погляд достатньо промовистий, щоб прикусити язика.

Аби задовольнити «константних реципієнтів», необхідно вмістити у телепрограмі «превалюючий максимум інформації», у якій «не обов’язково позиціонувати домінанти». Тобто інформації повинно бути якнайбільше, а читачі самі розберуться, які фільми та передачі їм дивитися.

Для «періодичних реципієнтів» важливим є «позиціонувати домінанти», тобто загострити увагу на особливо цікавих фільмах чи передачах. А для реципієнтів потенційних потрібно «змінити векторність» їхніх зацікавлень і залучити до перегляду телепередач, а через це і до читання нашої газети.

У майбутній телепрограмі планувалося подавати програму 25 телеканалів (превалюючий максимум інформації) замість традиційних 3 у інших виданнях, виділяти жирним, напівжирним, курсивом або друкувати на сірому фоні все, що мало б викликати підвищену цікавість (позиціонувати домінанти). Крім того, подавати програми каналів сателітарного телебачення мовами оригіналу, тобто українською, російською, польською, англійською і німецькою. Останнє мало би «змінити векторність» зацікавлень групи людей, яка вважає читання програми телебачення надто примітивною формою проведення вільного часу.

Розміщення тексту телепрограми на сторінці мало б виглядати таким чином, щоб усі передачі, які йдуть в один час, візуально розміщувалися в одному горизонтальному рядку. Перший рядок — 07.00, другий рядок — 07.01, і так аж до 05.03, цілодобова трансляція не влазила на розроблений макет сторінки. Сортувати тексти телепрограм усіх 25 телеканалів мовами оригіналу доведеться вручну, і займатися усім цим буду я сама. Причому на всю роботу матиму лише день, при потребі — ще ніч, але на ранок плівки із програмою повинні бути в друкарні, бо не встигнуть видрукувати.

— Якщо вони не встигнуть, то як я повинна? — справедливо обурилася я.

— Up to you, — коротко відповів пан Соломон, і на цьому дискусія була вичерпана.

Проте було в цій роботі і приємне. Наприклад, вписування анонса улюбленого фільму на вільному місці на сторінці під час макетування, пошук ілюстрації у власноруч дібраній піратській колекції фото акторів та світлин із фільму (про авторські права тоді ще не йшлося, навіть коли передруковувалися цілі статті з інших видань). А найцікавішим було писати тексти на титульну і зворотну сторінки телепрограми, які у помешканнях більшості моїх знайомих слугували обгортками для книг або риби, підстилками для вазонків або котів, а навесні перед Великоднем цими сторінками мили вікна. При цьому до сторінок із текстом телепрограми чомусь ставилися з набагато більшим пієтетом, ніж до решти, їх берегли, бо можуть ще знадобитися, навіть стару програму часом боялися викинути, переплутавши з актуальною. А мої улюблені сторінки з інформацією про нові фільми, акторів, режисерів, продюсерів, відомих та початківців, нові та старі тенденції у кіномистецтві — ці сторінки чомусь відразу ж використовували у господарстві. Але це не дуже мене турбувало, адже готувати такі матеріали мені подобалося значно більше, ніж основне наповнення теледодатку. Це було легше, цікавіше, швидше, а крім того — ніхто ніколи не скаржився, що опублікована в актуальному номері світлина Тома Круза погано видрукувана. Чи що Памела Андерсон занадто часто міняє партнерів, і не встигаєш за цим стежити. Або що Джеремі Айронсу не варто зніматися у бойовиках, бо у нього надто інтелігентне обличчя. Швидше за все людям було пофіг, що там відбувається у житті зірок, або цього взагалі ніхто не читав.