Олександр Ірванець - Сатирикон-XXI (збірка)

— Фе, письменнику Ецірван. І це говорите ви, майстер слова, віртуоз красномовства, як вас дехто називає… — Товариш перший секретар не приховував свого задоволення від почутого й побаченого: Шлойма таки втратив рівновагу в розмові, чого так довго від нього добивалися. — Звісно, сам по собі секс між сорокалітніми людьми не приносить жодної естетичної насолоди. Ви — не Мікі Рурк, вона — не Кім Бесінджер, погоджуюся. Але аморалки, я повторю — аморалки! — її не люблять ніде. Ні на Заході, ані на Сході. На Заході навіть сильніше. А ми з допомогою товариша Діжі можемо тепер вставити цю дискетку в той ваш всесвітній Інтернет, яким ви так сильно пишаєтеся, — адже ж можемо, правда, товаришу Діжа? — Комп’ютерник у відповідь кивнув і всунув у пащу псові ще одного плястра шинки. — І всі зможуть побачити письменника Ецірвана в Ровенському ліксанупрі. Майже як назва фільму. Як «Чотири шведки у Греції»! — Перший секретар обкому відверто тішився своїми знаннями з царини вітчизняного й західного кінематографа.

— Як «Містер Піткін у ворожому тилу»… — Шлойма мусив відповісти хоч би щось. На душі було паскудно, та показувати це не хотілось.

— Досить блазнювати! Ми можемо відтворити ваш статевий акт навіть ізсередини! Наші найновіші технології це дозволяють! — гарикнув перший секретар і нервово хильнув зі склянки кілька ковтків «Геннессі». — Чуєте — ізсередини! Такого порно ви ще точно не бачили! А його можуть побачити сотні, тисячі ваших знайомих…

— Я сьогодні тут, у вас, всередині Стіни теж бачив усякого. — Ецірван опирався уже лише за інерцією. Його вже просто фізично нудило й від цієї розмови, і від тоніка, який не тамував спраги, а лиш пік усередині противним гіркуватим присмаком. Але розмова ще не закінчилась.

— Письменнику Ецірван! — Голос першого секретаря бринів якось майже урочисто. — Ви не всередині Стіни, а якраз назовні! І ви зробите те, про що ми вас просимо. Виконаєте наше доручення. Вам і тільки вам випала ця благородна, ви б сказали, шляхетна місія. Адже й Берлінська стіна теж звелась й розвалилася протягом вашого життя. Й кому, як не вам, бути найвідвертішим супротивником усякого роду стін та бар’єрів?.. А ми, зі свого боку, от пригадаєте мої слова — ми ще замовимо вам п’єсу про падіння Стіни. І це буде кращий ваш твір! Але спершу ви мусите спромогтися на вчинок — об’єднати місто. Зробіть це! Ми віримо у вас!

І товариш перший секретар, на всю силу гойднувшися в кріслі, кинув маленького жовтого ключика понад круглим столиком просто Шлоймі на стулені коліна. Письменник Шлойма Ецірван смикнувся, ключик прослизнув між ніг і впав на підлогу. Ецірван підібрав його з підлоги і повільно впхав до лівої кишені. З-за спини нечутно наблизились Самчук з Миколою Івановичем, підняли його попід лікті й повели до дверей. Хтось з них двох всунув Шлоймі під пахву рукописа Степаниди Добромолець, якого він вже й не міг пригадати, де й коли залишив.

— Ваша машина стоїть зліва від входу. Ключі в замку зажиганія. — Микола Іванович говорив просто над вухом, діловито і спокійно. — На пропускном пункті всі предупре… попереджені. Так шо проїдете без ніяких осложнєній.

Вони вийшли на ґанок обкому й зупинились на верхній сходинці. Зелена «Мазда» і справді стояла ліворуч, у затінку верб, майже під тим самим місцем, де сьогодні удень на сходах Шлойма перестрів Уляну. Стіна все ще лежала паралельно фасадові обкому, й постаті у плащах кольору хакі так само ритмічно-симетрично стояли через рівні інтервали попід нею.

Самчук і Микола Іванович зупинилися й дивились на письменника Ецірвана відверто, просто в очі. Раптом Микола Іванович зробив крок, ні, півкроку вперед, і без жодного слова простягнув Шлоймі долоню. Шлойма цілком машинально потягнувся вже потиснути простягнуту руку, коли почув:

— Вгостіть-но ще на прощання сігаретою іностранною…

— Так-так, звичайно. — Пачка «Ґалуазу», вже добряче пожмакана й пом’ята, знайшлась у лівій кишені джинсівки. Одну з двох останніх сигарет він вручив Миколі Івановичу, іншу всадив собі до вуст і, припаливши від простягнутої йому запальнички, пожбурив порожню пачку просто під ноги, на сходи. Йдучи до авта, боковим зором, через плече встиг помітити, як хтось із двох швидко нахилився й, піднявши порожню пачку, всунув її собі до кишені.

В салоні авта він кілька хвилин посидів нерухомо, з відчиненими дверцятами. Допалив сигарету, викинув під переднє колесо. Запустив двигун, витиснув зчеплення, повільно виїхав ліворуч, уздовж Стіни, вгору й далі.