Олександр Вільчинський - Льодовик

Здесь есть возможность читать онлайн «Олександр Вільчинський - Льодовик» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Льодовик: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Льодовик»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Олександр Вільчинський (нар. 1963 р.) — відомий український прозаїк, есеїст. Живе і працює в Тернополі. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Дерева на дахах» (2010), «Криївка» (2011), «Останній герой» (2012).
«Льодовик» — це роман-застереження про те, що було б, якби… Словом, якби раптом підтвердилася одна з наукових гіпотез про початок нового льодовикового періоду. У романі льодовик зупиняється на кордоні України, але то мала втіха, й українцям доводиться не лише виживати самим, а й допомагати своїм заклятим північно-східним сусідам московітам, країну яких поглинула крига. Утім герої і персонажі «Льодовика» не лише борються за виживання у важких умовах глобальних змін клімату, але й переживають духовні пошуки, працюють і святкують, мріють і закохуються, страждають і радіють життю, як тільки можуть.

Льодовик — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Льодовик», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

У Північній Кароліні крижані рукави сповзли з гір у низовину й досягли Шарлотт, Роллі й Дархема… Лабрадор продовжував напирати, й залишкам нещасної Гольфстрім нічого не залишалося, як розпорошитись, частково через Атлантику потекти напряму до Північної Африки. Катастрофа для Європи виявилася спасінням для Західної Сахари. Пустеля почала заквітати, і з кожним роком усе більше, й за короткий час вкрилася соковитими луками та заростями субтропічної рослинності.

Тепер якщо до Європи й проривалися якісь ледь літеплі потоки, то максимум до Ірландського острова. Кажуть, колись зеленого, а тепер лише по краях зеленіючого, як колись Ісландія. А щодо самої Ісландії та ісландців, то тепер вони живуть під льодом. Використовують для обігріву свої термальні джерела і якось там виживають, хоча більша частина переселилася у континентальну Європу, тобто стала кліматичними біженцями. Перестали розмерзатися на літо і береги Гренландії, під кригу пішли Шетландські острови, узбережжя Норвегії з усіма фіордами та сонною тепер протокою Скагеррак включно. Межа вічних льодів наблизилася до Великої Британії, величезні айсберги скували судноплавство не лише у Північному морі та Ла–Манші, а й у Біскайській затоці.

І, мабуть, не я один, а й тисячі інших європейців, щоб трохи помріяти перед сном, уявляють собі дольодовикові ліси і зелені поля. Хоча останнім часом це можуть бути навіть зелені стебла у теплиці… Тим паче, що Нонна з Мамонтом вирощують там не лише помідори, капусту, моркву й картоплю, а й окремі стеблини пирію, листочки осоту і навіть кущі кропиви. Знаходять їм місце, просто випещують їх. І те, що Петруня за роботою у теплиці щось постійно мугикає собі під ніс, уже й не дивує. А Нонна, зігнувшись із мініатюрною, мовби іграшковою, сапкою над кущиком кропиви, щораз повискує від задоволення, торкаючись її своїми пухкенькими пальчиками.

— Що, Нонно, кайфуєш? — часом і сам не втримуюся, щоб не пройтися пальцями по шорстких листочках.

Гляціал і льодоруби

Забуте відчуття дольодовикового літа! Я й сам із задоволенням пораюся у наших теплицях, хоча це й не входить до моїх обов'язків, уже не кажучи про Міху. Він годинами не вилазить із теплиць. У нього там крісло–гойдалка, набір малих поливальниць і розпилювачів, а також власна велика поливальниця — червона у білі горошини. Але зазвичай найчастіше він там просто дрімає у кріслі–гойдалці або медитує. Принаймні збоку це виглядає саме так.

У самому будинку, що його для нас орендують Міхові шефи і який Міха мріє колись викупити, також багато рослин: вазони у коридорах, у кімнатах і «зимовий сад» із великою пальмою та лимонними деревами у пентхаусі на Міховій половині. Поки є рослини, доти є і ми — це тепер наше все. Тепер навіть чоловіки жінкам дарують переважно вазонки. Хоча і жінки в боргу не залишаються… Мені он Ліда привезла дві малюсіньких туйки. Тепер маю їх обприскувати двічі на день, хоча одній уже, мабуть, нічого не допоможе. І це ще на додачу до щільної шеренги інших малих і великих вазонів. Правда, серед них половина — кактуси різних видів, а їх, як відомо, чим рідше підливаєш, тим краще ростуть.

Ці роки для всіх нас стали часом великих потрясінь та випробувань, коли ще ніхто не знав, чим усе це закінчиться і чи коли–небудь закінчиться взагалі. А коли наступ льодовика враз зупинився, то виявилося, що у Європі під багатометровим крижаним щитом враз зникла ціла велика країна — Російська Федерація, принаймні європейська її частина, то майже вся. Прибалтійські низовини перетворилися на тундру, а плоскогір'я Центральної Європи тепер нагадували дольодовиковий Східний Сибір десь у районі Верхоянська чи Ойм'якона. Решта території стала частково тайгою, частково субарктичним степом, а там, де тепле дихання Гольфстріму і до того не вельми відчувалося — на великій Східноєвропейській рівнині, запанувала льодяна пустеля. Така само, як і у Північній Скандинавії, десь майже по Стокгольм, а потім через Ботнічну затоку. Крива кишка Ботнічної затоки опинилася цілком під Льодовиком. Фінляндії залишилася лише вузька смужка у трикутнику Турку — Гельсінкі — півострів Ханко, де тепер скупчилися всі фіни, якщо, звісно, не рахувати розсипаного маку Аландських островів.

Ще один епіцентр льодовикового наступу — Альпи. Вся Швейцарія, за винятком долини Женевського озера, у якому несподівано з'явилися гідротермальні джерела, забили гейзери, як і Скандинавія, вкрилася твердими льодовиковими полями, які зливалися із гірськими льодовиками, що тепер також розрослися неймовірно. Ці гірські і передгірні льодовики знищили Швейцарію, але швейцарські банки залишилися. Просто тепер вони були під льодом. Швейцарці поробили до них тунелі, системи провітрювання і безпеки працювали безвідмовно, як і їхні знамениті годинникові механізми. Весь інший простір на північ від Альп вкрила все та ж безкрая степ–тундра.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Льодовик»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Льодовик» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


libcat.ru: книга без обложки
Олександр Мар'ямов
Олександр Мар'ямов - Три приступи Езри Лі
Олександр Мар'ямов
libcat.ru: книга без обложки
Максим Рыльский
Олександр Волков - Жовтий Туман
Олександр Волков
Олександр Бєляєв - Людина-амфібія
Олександр Бєляєв
Олександр Вільчинський - Дерева на дахах
Олександр Вільчинський
Олександр Вільчинський - Криївка
Олександр Вільчинський
Олександр Вільчинський - Останній герой
Олександр Вільчинський
Олександр Дюма - Три мушкетери
Олександр Дюма
Олександр Ірванець - Загальний аналіз
Олександр Ірванець
Отзывы о книге «Льодовик»

Обсуждение, отзывы о книге «Льодовик» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x