Ізабелла Сова - Терпкість вишні

— Добре, я буду говорити тільки про твій IQ, — пообіцяв Ірек. — Бляха, телефон. Певно, Малина.

— Привіт, — кивнув він на знак того, що телефонує сестра, і ввімкнув «спікер». — Що знову трапилося?

— Нічого, а що могло трапитися?

— У твоєму випадку могло, ти ще не дзвонила до мене з гарною новиною.

— Ну, завжди мусить бути той перший раз.

— Ти заручилася?

— Гадаєш, це все, про що мріє інтелігентна невротичка напередодні тридцятки? — пирхнула Малина.

— Тоді я вже нічого не розумію, — капітулював Ірек.

— То я розкрию тобі очі. Останнього разу ти питав, чи є щось таке, що справило б мені радість. То я скажу тобі, що є!

— Ну?

— Увігнуті пупки знову в моді.

— То й що?

— А я останні п’ять років переймалася, що в мене не такий пупок, як у зірок MTV.

— Жартуєш! Невже ти хотіла б мати кулю завбільшки з абрикос? Ти й справді забагато дивишся телевізор.

— Але я вже більше не переймаюся. Бо нарешті маю щось таке, що на хвилі моди. Пупок!

— Вона така поверхова чи така закомплексована?

— Друге. Весь час думає, що затовста, забридка і має надто тонке волосся. Зрештою, воно і є тонке, так само, як і в мене, на превеликий жаль.

— А її хлопець нічого з тим не робить? Я, звичайно, не про волосся.

— Я здогадався, — відказав Ірек. — Він намагався. Останнього разу ми витягли Малину на Ринок і наказали їй рахувати всіх гарних дівчат. За годину вона знайшла чотирьох.

— Ми бавилися в це з Мількою тиждень тому в садку біля Гродської. І нарахували стільки ж чоловіків.

— І що? — запитав він, не приховуючи занепокоєння.

— Я ніколи не думала, що люди такі бридкі.

— Це вплив телебачення. А зокрема, музичних програм. Людина думає, що світом ходять самі секс-бомби обох статей, а потім опиняється на вулиці і не вірить власним очам!

Нам знову вдалося витягнути Мільку на вулицю. Цього разу до ближнього скверика. Там на нас мав чекати Філіпп. І він чекав, згідно з обіцянкою, яку дав Іреку. Цей уже мені Ірек. Він здатен шокувати жінку не тільки в День студента. От уже три дні не грав у «Diablo», а замість цього вибрався зі мною на довгу прогулянку. А почувши історію Філіппа, узяв справи у свої руки і просто до нього зателефонував.

— Філіпп буде сьогодні в садку «Алхімії», — повідомив він, поклавши слухавку. — Тепер тільки треба занести туди Мілену — й готово.

Він, як завжди, мав рацію. Мілена, побачивши Філіппа, спочатку недовірливо призупинилася на тротуарі. Ми вже думали, що вона обернеться на п’ятах і піде. Але тієї самої миті в її очах спалахнули маленькі ліхтарики надії.

— Ніколь Кідман не належить до мого типу жінок, — почав Філіпп, підводячись від столика. — А тим паче Джулія Робертс. Моїм типом є ти.

— Справді? — Мілена шморгнула носом, кидаючи на нього недовірливий погляд.

— Без жодних сумнівів, я кажу те, що думаю. Я такий, — упевнено кинув він, і тільки досвідчене око помітило б ознаки хвилювання. У цьому весь Філіпп. Для Мілени він і надалі мусить удавати Сильного Чоловіка з Вестерну.

— Якщо так, то вибач мені, — подала вона йому долоню на знак злагоди.

— Це ти мені вибач, що я таке тобі намолов і що ти через мене страждала, — зворушився Філіпп, але зараз же опанував свої емоції й випалив: — Ну якщо ми все з’ясували, переходимо до наступної справи. Ви маєте лише два, максимум три дні, щоб подати папери. Я дізнавався в адміністрації.

Ми маємо тільки один день. Двадцять чотири години, щоб дійти якогось рішення. Рішення, від якого може залежати все наше життя.

— Я починаю вагатися, а чи не спробувати ще раз на СНОБ, — зронила я, глумлячись над шкірками на великому пальці лівої руки. — Е, ні-і-і. Це тільки коротка мить слабкості й рештки впливу мого тата. Господи, що б його вибрати?

— Я на вашому місці спробувала б вступити на мистецтвознавство, — запропонувала Марія. — Потім ви заснуєте галерею і будете пропагувати моє малярство.

— Ми думали, ти станеш акторкою, — здивувався Травка. — Ти з таким запалом розповідала про роль Попелюшки.

— Мене вже попустило, — сказала Марія, не перестаючи розчісувати волосся. — Це була миттєва забаганка. Тепер я таки вирішила стати маляркою. Вихлюпну на полотно свій біль і любовне розчарування.

— А якщо по правді, то що сталося? — не вгавав Травка. — Бо я не вірю, що ти з власної волі відмовилася від сценічної кар’єри.

— Нічого не сталося, — збрехала Марія.