Иван Кочерга - Алмазне жорно

Дубровський(вагаючись). Щось я не пам'ятаю. Хіба цих теж на горло? Вони ж, здається, нікого не забили.

Лабенцький.Так, ясновельможний пане, але по силі параграфів першого і другого артикулу сьомого розділу 14 Статуту, яко злодії, що зловлені на шкоді і generalіter [5] Загалом, взагалі (лат.) , за гайдамацькі ексцеси і лотровські звичаї, — винні суть смерті.

Дубровський.Так, так, ну, що ж, наварили пива, то треба його пити. (Підписує). Далі.

Лабенцький.Супліка до вельможного пана якоїсь Стефанії Бражнюк.

Дубровський.Чого вона просить? Певно, кого-небудь помилувати?

Лабенцький.Так, ясновельможний пане. Вона просить помилувати її нареченого, Василя Хмарного, що нібито ні в чому не винний… просить допитати свідків — Романченка Павла, Ложку Воніфатія, Мелешку Михайла і Джурджу Якима, шевця.

Дубровський.Хмарний — Василь Хмарний… А, пам'ятаю — це той вродливий козак, що його допитували позавчора. Могутня людина — не дивно, що за нього дівчата просять.

Лабенцький.Так, вельможний пане. Цей Хмарний є найшкідливіший злочинець, можна сказати, всієї лотровської справи принципал [6] Принципал — глава, господар. .

Дубровський(задумливо). Так, так, я пам'ятаю. Здається, він зухвало відповів на суді. А де його справа?

Лабенцький(подає). Резолюцію вже написано — винен єсть смерті…

Дубровський(перегортає справу). А, він і хлопів теж бунтував?

Лабенцький.Так — в Лисянці, Саражинцях, Вербівцях — скрізь до бунту, до повстання і ребелії [7] Ребелія — заколот. підмовляв, скільки куп до Залізняка відіслав. О, то шпак, шпаками годований.

Дубровський.Так… (Гризе перо). А де ж ця наречена, що просить за нього? Вона тут? Пан її не бачив? Ходіть спитайте, і якщо вона тут, — покличте її сюди.

Гайдук(увіходить). До ясновельможного пана княгиня ВІлькомірська, граф Ружинський і графиня Брагінська.

Дубровський(підводиться). Княгиня ВІлькомірська — ординатка [8] Ординатка — власниця маєтку. Вроцлавська? Ну, то проси їх сюди. Подай мені пояс з кинджалом. (Гайдук подає. Дубровський застібає пояс. До гайдука). Проси.

Гайдук виходить.

Увіходять: княгиня ВІлькомірська, граф Ружинський і графиня Брагінська. Княгиня зараз же сідає у високе готична крісло праворуч. Поруч неї, по цей бік — графиня Брагінська. Граф стає поки за її кріслом.

Дубровський(цілує руку княгині). Вітаю найяснішу княгиную. Чим можу служити ясновельможній пані?

ВІлькомірська.Всім! Єдина надія на пана. Пан суддя знає, що гайдамаки зруйнували мій Липовецький замок — вдерлися і пограбували геть усе: золото, срібло, червоні гроші, клейноди, перли і самоцвітне каміння — все пограбували, зруйнували, спалили. Десять мільйонів злотих коштує мені ця шкода, але гірш за все — це втрата славетного алмаза, що важив 123 карати і був першим каменем на Україні і в цілій Польщі.

Дубровський(скрикує). Як! Алмазне жорно! То невже ж і він був у Липовцях?

ВІлькомірська(зітхає). Так, мій пане, — і він. Але хто ж міг сподіватись такого лиха? Отже, пан чув про цей незрівнянний камінь. За великість та через плескувату форму його прозвано «алмазне жорно». і ось це жорно пропало. Камінь лежав у моїй опочивальні в окремій скриньці на подушці блакитного оксамиту.

Ружинський.і подумати, що цей незрівнянний алмаз потрапив якому-небудь гайдамаці в намазаній дьогтем сорочці, що й не дізнається ніколи, який скарб попав у його руки, і продасть його першому корчмареві за чотири гроші або за півкварти горілки.

ВІлькомірська.Я вже обіцяла нагороду в тисячу червінців тому, хто вкаже, де цей камінь. Але, мій пане, мені казали, що замок грабувала ватага якогось Хмарного, і кажуть, що цей Хмарний…

Лабенцький(втручається). Так, найясніша пані. Цей Хмарний у нас, і я саме зараз доповідав панові судді про його справу.

ВІлькомірська(схвильовано). О, яка нагода, мій пане! То нехай він тільки скаже, де камінь, і я заплачу королеві який схоче викуп за життя цього хлопа.

То де ж він? Чи не можна його побачити? О, нехай пан накаже, щоб його привели сюди.

Дубровський(знизує плечима). Перепрошую найяснішу пані, але цей Хмарний винен єсть смерті, а суд його королівської милості — це не крамничка або маєток, де можна купити хлопа. Злочинець належить не мені, а правосуддю.