Алан Маршалл - Я вмію стрибати через калюжі

Здесь есть возможность читать онлайн «Алан Маршалл - Я вмію стрибати через калюжі» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1979, Издательство: Веселка, Жанр: Классическая проза, Детская проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Я вмію стрибати через калюжі: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Я вмію стрибати через калюжі»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

В автобіографічній повісті відомого австралійського прогресивного письменника Алана Маршалла «Я вмію стрибати через калюжі» перед читачем розкривається картина життя Австралії початку XX століття. Герой повісті Алан — син сміливого об’їждчика диких коней. Змалку він мріє стати таким, як батько; та з ним трапляється нещастя: після тяжкої хвороби ноги перестають служити йому, і дальші роки його дитинства і змужніння присвячені боротьбі з цією перепоною. Мужній, розумний Алан перемагає. Шкільні друзі навіть вважають його щасливчиком, бо йому вдається все, чого б він не захотів. У нього багато друзів, і читач певен, що хлопець з такою сильною волею і впертою вдачею стане справжньою людиною.

Я вмію стрибати через калюжі — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Я вмію стрибати через калюжі», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ану, цитьте! — звеліла. — Принц зараз заспіває гарну пісню. Потім досперечаєтеся. Починай, Принце.

Пітер опустив руку, якою вимахував, розпалившись, і сказав:

— Гаразд, давай, Принце. — Він умостився зручніше на стільці, покивав головою і пробурмотів: — Спускай гальма.

Принц підвівся й оголосив назву пісні:

— «Чи ангели з крильми ясними дозволять погратися з ними?»

Він схилився над гармонією, й вона схлипнула в нього під грудьми, потім випростався, струснув головою, відкидаючи з очей чуба, і гугняво заспівав:

На вулиці гралися діти, лунав їх веселий сміх.
Каліка маленька, на милиці спершись,
в зажурі дивилась на них.
Вона б з ними разом сміялась і бавилася залюбки,
Дарма, що ніжки не ходять і милиці заважкі.
Та діти її цурались і, дивлячись в очі сумні,
— Іди собі геть, ти нам заважаєш, —
каліці казали вони.
Вночі, коли все вже поснуло, два ангели з неба летять.
Каліку маленьку беруть із собою, і губи її шепотять:

Тут Принц тремтячим голосом заспівав приспів:

Я, мамо, полинула в небо.
Чи й там буть самій мені треба?
Чи ангели з крильми ясними
Дозволять погратися з ними?
Чи скажуть — вона шкутильгає
І гратися нам заважає?
Тут діти не грають зі мною,
З калікою, завжди сумною.
Чи ангели з крильми ясними
Дозволять погратися з ними?

Коли Принц сів, сподіваючись почути захоплені вигуки, Пітер встав, поточився, випростався і грюкнув кулаком по столу, випнувши заросле лискучою бородою підборіддя.

— Клята пісня, зроду не чув сумнішої! Але її не слід було співати при цьому хлопчиськові. — Він драматично тицьнув пальцем у мій бік. — Ця пісня не для його вух. — Потім обернувся й нахилився до мене. — А ти не зважай, Алане. — Він важко опустився на стілець і налив собі пива.

Його гнівний вибух здивував мене. Я зовсім не пов’язував зміст пісні з собою. Мене розчулила доля бідолашної дівчинки, і я шкодував, що не можу погратися з нею. Слухаючи Принца, я подумки давав перцю всім, хто гнав її від себе. Мене здивувало, що дівчинка сама не поквиталася з ними, і я вирішив, що вона, певно, була зовсім маленька.

Але мені й на думку не спадало порівнювати себе з нею — це було б просто смішно.

Пітерові слова образили Принца.

— Що тут поганого? — обурено звернувся він до Артура. — Пісня як пісня. Алан знає, що він каліка, хіба ні? І ми знаємо.

Артур підвівся і, перехилившись через стіл до Принца, стиха сказав:

— Отут ти помиляєшся, Принце. Він не знає, що він каліка. — Артур підкріплював кожне слово помахом пальця. — І повік не знатиме цього, навіть якщо проживе сто років.

Артур випростався, задер підборіддя і, стуливши губи, втупився суворим поглядом у Принца, мовби чекаючи його заперечень. Але Принц явно знітився, й Артур заговорив лагідніше:

— Я не кажу, що пісня погана, але навіщо хлопцеві знати, що про нього думають якісь йолопи?

Принц погодився, що я й справді можу без цього обійтися.

— Ой лишенько, — озвалася місіс Вілсон, яка прислухалася до цієї розмови. — Я завжди кажу: краще не знати про свої недуги. Наприклад, коли в людини рак чи ще щось… Це ж просто жахливо!

Артур якусь мить замислено дивився на неї, а тоді знизав плечима і сказав Принцові:

— Заспівай нам іншої пісні. Щоб за душу брала. Ти знаєш пісню про Бена Холла? Зроби ласку — заспівай її.

— Я ж не знаю слів, Артуре. Ти їх пам’ятаєш?

Артур набрав у легені повітря і притис підборіддя до грудей.

— «Самі лише багатії боялись Бена Холла», — проспівав він тремтячим, непевним голосом. Потім замовк і витер губи тильним боком долоні. — Далі я не знаю. Але це збіса гарна пісня. Ти її неодмінно вивчи.

Я втомився і заснув на стільці під звуки пісень. Коли Пітер збудив мене, всі вже розійшлися.

— Прокинься! — сказав він тоном священика, що розпочинає проповідь. — Прокинься й ходімо зі мною.

Ми вийшли з дому й попрямували до повітки, де він уже приготував постелі.

28

Батько хотів знати все про мою подорож із Пітером. Він до дрібниць розпитував про людей, з якими я зустрічався, про мої розмови з ними.

Коли мати лагідним зауваженням спробувала зупинити цю зливу запитань, батько відказав їй:

— Я хочу знати, чи вміє він бути самостійним.

Він задоволено вислухав мою захоплену розповідь про витривалість і силу коней, які, тягнучи навантажений віз, жодного разу не послабили посторонки.

— Так, гарний запряг, що й казати, — зауважив він. — Пітер знав, що робив, коли добирав собі коней породи марло. Вони ніколи не втомлюються.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Я вмію стрибати через калюжі»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Я вмію стрибати через калюжі» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Я вмію стрибати через калюжі»

Обсуждение, отзывы о книге «Я вмію стрибати через калюжі» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x