Едґар По - Поховані живцем

Одначе ті муки, що витерпів, для мене були, безперечно, не легші, ніж якби мене справді поховали живцем. Вони були жахливі; вони були невимовно огидні; проте з Лиха постало Добро: самий надмір цих мук викликав у моїй душі неминучий спротив. Моя душа набрала тонусу, набула темпераменту. Я поїхав за кордон. Я почав розвивати в собі силу. Я став дихати свіжим повітрям Небес. Я вже думав не про Смерть, а про щось інше. Я зрікся своїх медичних книжок. «Б'юкена»* спалив. Я більше не читав «Нічних дум»,* усякої бредні про кладовища, казочок зі страхіттями — як оця-от. Одне слово, я став іншою людиною, почав жити, як годиться чоловікові. З тієї пам'ятної ночі я назавжди відкинув свої похоронні страхи, а разом із ними зникла й каталептична недуга, бо ті страхи були радше її причиною, ніж наслідком.

Бувають хвилини, коли навіть для тверезого ока Розуму світ нашої сумної Людяності може набувати подібності до Пекла — але уява людини не надається до того, щоб без ніякої пошани досліджувати кожен її закуток. Гай-гай! Грізний легіон могильних страхів не можна вважати цілком уявним, — але, як ті демони, що в їхньому товаристві Афрасіаб* перетнув Оксус,* вони повинні спати, бо інакше вони пожеруть нас; їх треба змусити до сну, а то ми загинемо.

Новелу Едґара По “The Premature Burial” («Поховані передчасно», або «Поховані живцем») вперше було надруковано 1844 року у газеті “The Philadelphia Dollar Newspaper”.

Вікторіна Лафуркад — про цю воскреслу з мертвих дівчину писали тогочасні газети.

«Могили, хробаків та епітафії» — цитата з історичної хроніки Шекспіра «Король Річард ІІ».

Б'юкен Вільям (1729-1805) — шотландський лікар, автор популярного в ті часи «Домашнього лікаря».

«Нічні думи» — поема англійця Едварда Юнга (1683-1765), в якій ідеться про життя, смерть та безсмертя.

Афрасіаб — туранський цар з поеми Фірдоусі (бл. 940 — бл. 1020) «Шахнаме».

Оксус — давня назва Амудар'ї.