Томас Гарди - Під деревом зеленим

Здесь есть возможность читать онлайн «Томас Гарди - Під деревом зеленим» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Знання, Жанр: Классическая проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Під деревом зеленим: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Під деревом зеленим»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

"Під деревом зеленим” — чарівний, ліричний і життєрадісний роман Томаса Гарді (1840—1928). Це ідеалізована пастораль, написана з легким гумором і щирою любов’ю до своїх персонажів. Книга може видатись ідилією в прозі. Але це лише на перший погляд. Поряд з ніжним і романтичним коханням Діка й Фенсі постає драматична доля життя сільського церковного хору, який поступається місцем органу, так само як і стара Англія відходить у небуття перед активним наступом модернізації. Томас Гарді із сумом зазначає, що цей новий світ уже не має тієї чарівності й романтики, яка розцвітала “під деревом зеленим”.

Під деревом зеленим — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Під деревом зеленим», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Дік намагався нічим не видавати свої почуття, щоб, якщо хтось спостерігає з тих підозрілих вікон на протилежному боці, він зійшов за людину, яка вельми поспішає у справах і зайшла лише на хвилинку, щоб віддати носовичка і нарешті покінчити з цим сміховинним дорученням.

Ця спроба з тріском провалилася, бо, підійшовши до воріт, він побачив, що вони зачинені, щоб діти, які гралися на передньому подвір’ї, не забігали до саду міс Фенсі.

Вона не помітила його, і він не зміг придумати нічого кращого, як погукати її.

— Міс Дей! — Дік швидко вигукнув ці слова й кинув поглядом на будинки навпроти — мовляв, ну і що, подобається мені отак кричати через огорожі, і це не має жодного стосунку до дівчини в саду. Його голос стих, а міс Дей, нічого не помітивши, поралася собі далі.

Дік виструнчився, готуючись мужньо зустріти критику із вікон навпроти, і крикнув знову. Фенсі було хоч би що.

Він крикнув утретє, цього разу з відчаєм у голосі, а потім раптом обернувся і відійшов на кілька кроків назад, ніби хотів показати, що, була б його воля, він би тут не стирчав.

Цього разу вона почула, облишила свій кущ і зайшла у школу через задні двері. Її кроки залунали в коридорі, двері відчинилися, і з-за них визирнуло квітуче обличчя молодої вчительки, на чверть захованої за дверима. Впізнавши Діка, вона вийшла до воріт.

Пізніше він сотні разів запитуватиме себе: як вона відреагувала на його поклик: зашарілася, зблідла чи взагалі не змінилася на лиці — і після довгих роздумів щоразу доходитиме висновку, що йому важко відповісти на це питання.

— Ваш носовичок, міс Дей, я приніс вам його, — Дік незграбно простягнув їй носовичок. — Мама знайшла його під кріслом.

— О, дуже дякую, містере Деві. А я все думала, де ж я могла його загубити.

Діка аж ніяк не можна було назвати досвідченим у любовних справах: якщо не враховувати кількох дитячих захоплень, йому ще ніколи не доводилося завойовувати дівоче серце. Тому-то він і не зумів скористатися із ситуації й зробив помилку, яка згодом коштувала йому багатьох гірких моментів й однієї безсонної ночі.

— До побачення, міс Дей.

— До побачення, містере Деві.

Ворота зачинилися, вона пішла. А Дік залишився стояти по той бік огорожі. Звичайно, це була не її провина: молода жінка, що живе сама, не могла запросити в будинок малознайомого чоловіка. Це йому треба було втримати її на вулиці якомога довше, перш ніж вичавити те проклятуще “до побачення”. Він пошкодував, що, перш ніж гукати, все добре не обдумав, але вже нічого не вдієш. Дік розвернувся і пішов геть.

Частина друга

ВЕСНА

Розділ І
ПРОГУЛЯНКИ ПОВЗ ШКОЛУ

Із настанням весни Дік став гуляти околицями більше, ніж раніше, і частенько найкоротший шлях додому чи з дому пролягав саме вздовж шкільного саду. Його наполегливість дала перші плоди: повернувши за ріг під час дев’ятнадцятої такої прогулянки, Дік побачив міс Фенсі у прочиненому вікні. Вона була одягнена у темно-сіру сукню й дивилася прямісінько на наголовок його капелюха. Дружнє привітання, яким вони обмінялися, випадково зустрівшись, стало цілющим бальзамом для Дікової душі, і тепер він почав ходити до школи ще частіше. Хлопець уже майже протоптав нову вузеньку стежину біля огорожі, коли удача знову йому усміхнулася: він буквально зіткнувся з міс Дей на дорозі перед шкільними воротами. Потім була ще одна зустріч, а потім і ще одна. Судячи з поведінки Фенсі, можна було сказати, що вона рада бачити Діка. Однак що стоїть за цією радістю: захват від того, що вона справила на юнака таке враження, чи прояв щирих почуттів, як того прагнув хлопець, — цього Дік ніяк не міг зрозуміти, хоча потім годинами перебирав у думках найменший її рух.

Розділ II
ЗІБРАННЯ ХОРУ

Був ясний весняний вечір. Сонце розливалося довкола невиразним бурштиновим сяйвом, а його обриси губилися серед нескінченних хмар, що нагадували неслухняні пасма волосся.

Парафіяльні музики зібралися перед майстернею містера Пенні у Нижньому Меллстоці. У яскравих променях сонця від кожного з них лягала тінь довжиною з дзвіницю. Джерело світла було так низько, що краї капелюхів зовсім не захищали очі від сліпучого сяйва.

Дім містера Пенні стояв на самісінькій околиці, тулячись в улоговині біля узбіччя дороги, так що колеса возів і копита коней завжди опинялися на одному рівні з вікном майстерні. Низьке й широке вікно не зачинялося увесь день, і крізь нього завжди можна було побачити містера Пенні за роботою — він нагадував чоботаря на портреті якого-небудь сучасного Мороні [4] Джованні Баттіста Мороні (бл. 1525—1578) — італійський художник, один із найбільших портретистів доби Відродження. Його творча манера мала значний вплив на генерацію художників Північної Італії на зламі XVII—XVIII ст. . Чоловік сидів обличчям до дороги з черевиком на колінах і шилом у руках, лише зрідка підводячи голову, коли протягував нитку й нахилявся уперед — тоді його окуляри зблискували сліпучим відблиском в очі перехожим, а потім він знову схилявся над черевиком. Стіну позаду вкривали нескінченні ряди колодок: великих і малих, товстих і тонких. У найтемнішому закутку кімнати сидів хлопчина-підмайстер з пов’язаною на голові стрічкою (вочевидь, щоб волосся не лізло в очі). Він усміхався на слова перехожих, що долинали знадвору, однак ніхто ніколи не чув, щоб він щось відповідав, принаймні не у присутності містера Пенні. За вікном зазвичай на кілочку, прибитому до дошки, висіла шкіра для халяви чобота, немовби хтось виставив її сушитися. На дверях не було ніякої вивіски. Узагалі-то тут, як і у старих банках чи крамницях, повністю нехтували рекламою. Містер Пенні вибудував стосунки з клієнтами виключно на засадах взаємної поваги й довіри і вважав приниженням власної гідності чіпляти вивіски, щоб принаджувати сторонніх.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Під деревом зеленим»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Під деревом зеленим» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Під деревом зеленим»

Обсуждение, отзывы о книге «Під деревом зеленим» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x