Адальберт Штіфтер - Вітіко

Вітіко потім навідувався до них.

Приходили до Вітіко й інші друзі з Богемії та Моравії, з Австрії та інших німецьких земель, а він і сам ходив до них.

Вітіко побачив на цьому імперському з’їзді Зіфріда з Мілнета, що став проводирем кінноти. Він мав гаптований золотом пояс і чаплину пір’їну.

Коли імперський з’їзд закрили, високі й низькі пани поїхали звідти з радісним серцем, що мали змогу стати свідками такої події. Про незвичайне свято в Майнці розповідали навіть у далеких землях, про нього склали пісні, яких співали в Німеччині.

Вітіко зі своїми людьми та Бенно поїхав спершу в замок Шауенберґ, а звідти до свого лісового замку.

Згодом він мав ще одну велику радість, коли його син Вітіко почав будувати замок на скелі коло Крумлова, що належала тепер роду Вітіко.

ББК 84(4АВТ)

Ш91

Переклад з німецької Петра Таращука

Художник-оформлювач І. М. Алексеєва

Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою «Українська книга» 2016 року

© П. В. Таращук, переклад українською, 2016

© І. М. Алексеєва, художнє оформлення, 2016

ISBN 978-617-7013-41-8

ЗМІСТ

Передмова …4

ТОМ ПЕРШИЙ

1. Спів, дзвінкий і чистий, наче спів жайворонка …5

2. Вони були безтурботні й веселі …48

3. Зала була дуже велика …76

4. Майоріли корогви …129

ТОМ ДРУГИЙ

1. Сяйво з’явилося над полем і лісом …255

2. У простих уборах …355

3. З ратищами …463

ТОМ ТРЕТІЙ

1. З посадами і майном …519

2. У високому лісі …567

3. Прийшли тисячі загонів …627

4. Бурхливі хвилі …685

Літературно-художнє видання

ШТІФТЕР Адальберт

ВІТІКО

Роман

Переклад з німецької

Відповідальна за випуск Л. Є. Красовицька

Підписано до друку 18.10.16. Формат 84x108 1/32.

Умов. друк. арк. 42,00. Облік.-вид. арк. 40,55.

Тираж 1500 прим. Замовлення № 6-254.

ТОВ «Бібколектор»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 2375 від 15.12.2005 р.

61057, Харків, вул. Римарська, 21А

Надруковано з готових позитивів у ТОВ «Видавництво Фоліо»

61057, Харків, вул. Римарська, 21А

Свідоцтво про реєстрацію ДК № 3194 від 22.05.2008 р.

Штіфтер А.

Ш91 Вітіко: роман / Адальберт Штіфтер; пер. з нім. П. В. Таращука; худож.-оформлювач І. М. Алексеєва. — Харків: Бібколектор, 2016. — 793 с.

ISBN 978-617-7013-41-8.

ББК 84(4АВТ)

С. 84: Коли серед людей поширилася чутка, що так само може статися й тоді, коли наш ясновельможний князь Собеслав буде покликаний до вічного життя в товаристві своїх братів, батька-матері й предків, то прийшло дуже багато шляхетних [планів] => панів нашої держави, які розповіли про своє становище та маєтності й вимагали пустити їх на з’їзд.

С. 95: Той гомін тривав якийсь час, аж поки ударом у дзвін дали знак і в залі стало тихіше, а єпископ [Дзик] => Здик підвівся і мовив:

С. 139: Ви [б] => ж бо знаєте мою сестру Анну?

С. 245: Я виставив варту, яка озирає простір навколо нас, вислав розвідників, які мають усе роздивитись, відрядив людей, які [шукатють] => шукають поранених і полеглих.

С. 273: Високі [панові] => панове!

С. 287: Вітіко глянув і побачив [скрипала] => скрипаля Тома Йоганнеса, що сидів на отесаному камені.

С. 354: Вітіко вів людей по дорозі, [якої] => якою їхав колись від Владислава, що тільки-но зійшов на княжий престол.

С. 400: І, як видерся на гору той Бюрен із Гогенштауфену і здобув для свого роду німецький королівський трон, так [я] => і за наших часів якийсь інший чоловік послав своїх синів, щоб вони шукали собі засобів прожиття <���…>

С. 400: Рожера визнали герцогом [Сициліїйським] => Сицилійським, а Роберта — герцогом Апулійським.

С. 609: Я мала її, — озвалася Вюльфгільта, — тоді, як ми вирішили, і мала її ще раніше від інших, бо я очима своєї душі пізнала вас раніше, ніж інші могли пізнати вас [звичайнми] => звичайними очима.

С. 620: <���…> ти дбатимеш про ліс, ти впливатимеш на долю країни і їздитимеш на князівські [раді] => ради.

С. 626: <���…> я служитиму вам день і ніч, і ми часто [їздитиме] => їздитимемо до пана Генріха і пані Вюльфгільти.

С. 633: Ті, хто кориться примусу, покидають серед лиха того, хто примушує, [я] => як, скажімо, після битви під Зноймо тисячі людей відкаснулися від Моравії.

С. 633: Владиславе, ти дозволив говорити цьому чоловікові, [я] => а не я <���…>