Леся Українка - Одержима

М i р i а м

Що? в'язати?

(Зручно нахиляється, бере камiнь i пускає в голову слузi).

Хоч одного, та все ж покарбувала!

Її знов хапають за руки, скручують i в'яжуть. Слуга одною рукою обтирає кров, а другою помагає в'язати Мiрiам.

М i р i а м

Хотiла б я всю вашу кров пролити, вiддячити за жертву!

П р е т о р i а н е ц ь

Що ж та жертва, коли ви кажете, що вiн воскрес?

М i р i а м

Так що ж? Хiба минає все минуле?

Вiн пережив три вiчностi в три ночi, прийняв три смертi. Чи тепер, воскресши, забуде вiн страждання, зраду, смерть?

Простити може, а забути - нi!

О, будьте проклятi!

С л у г а

Хто?

М i р i а м

Всi ви! Цезар, синедрiон, i цар, i весь народ!

Тим часом на майданi гурти потайних прихильникiв Месiї зникли, а надбiгла юрба iудеїв, фарисеїв та садукеїв, почувши гомiн на майданi.

С л у г а

(кричить до народу)

Гей, слухайте, вона нас проклинає!

Г о л о с и з ю р б и

Що? Що тут? Хто ся жiнка? Що їй треба?

За що її зв'язали? Зрада? Змова?

М i р i а м

Я проклинаю вас прокльоном кровi!

С л у г а

Що суджено кленучому?

Г о л о с и в ю р б i

Камiння.

Люди набирають камiння i з диким ревом кидають на Мiрiам.

М i р i а м

Месiє! коли ти пролив за мене… хоч краплю кровi дарма… я тепер за тебе вiддаю… життя… i кров… i душу… все даремне!.. Не за щастя… не за небесне царство… нi… з любовi!

(Падає пiд градом камiння)