Iван Нечуй-Левицький - На кожум

Б а ш м а ч н и ц я. То ми В с i. такi? То й я така?

Б у б л е й н и ц я. Та й ти така. I твоя мати була така!

Б а ш м а ч н и ц я. Та й моя мати була така? Яка ж була моя мати?

Б у б л е й н и ц я. Хiба ж не знаємо, яка була твоя мати? Та твою ж матiр били жиди на улицi патинками по мордi. Твоя мати в острозi сидiла.

Б а ш м а ч н и ц я (кидається до бублейницi), Мою матiр жиди били патинками? Моя мати в острозi сидiла? Хто бачив? Хто докаже?

Б у б л е й н и ц я. Я докажу!

Б а ш м а ч н и ц я. Ба не докажеш!

Б у б л е й н и ц я. Ба докажу!

Б а ш м а ч н и ц я. Ба брешеш, не докажеш.

Б у б л е й н и ц я. (наближається). Ба не брешу, бо докажу! Бреши сама з собаками.

Б а ш м а ч н и ц я. Ой, люди добрi! Хто чув, хто бачив, щоб моя мати сидiла в острозi? (Пiдходить до кожної мiщанки й питає.) Ти бачила, як сидiла моя мати в острозi?

М i щ а н к а. Нi.

Б а ш м а ч н и ц я. (до другої мiщанки). А ти докажеш?

М i щ а н к а. Нi!

Б а ш м а ч н и ц я. (до третьої). А ти докажеш?

М i щ а н к а. Нi, не докажу!

Б а ш м а ч н и ц я. (до Горпини). А ви докажете?

Г о р п и н а. Нi, не докажу!

Б а ш м а ч н и ц я. (питає усiх i обертається до бублейницi з кулаками). Що ж ти менi кажеш, що моя мати сидiла в острозi, коли нiхто не докаже? Що ж ти, сяка-така, обговорюєш мою матiр i всю нашу рiдню?

Б у б л е й н и ц я. Присягаюсь i божусь, падаю на колiна до братської богородицi (падає на колiна), що твоя мати сидiла в острозi, що твою матiр били жиди патинками по мордi.

Б а ш м а ч н и ц я. Падаю на колiна (стає на колiна), присягаюсь i божусь, що ти брешеш, що ти набрехала на мою матiр. Брешеш, брешеш, брешеш, сибiрна!

Тим часом Г о с т р о х в о с т и й виходить з хати i приводить к а т е р и н щ и к а.

Катеринка грає й перебиває лайку.

В с i. Де це музики взялися? Хто це найняв?

Г о с т р о х в о с т и й. Це я, це я найняв, щоб Горпинi Корнiївнi веселiшi були iменини. Як маємо лаятись, давайте лучче гуляти!

В с i. (схвачуються). Давайте лучче гуляти або танцювати!

Г о р п и н а. Авжеж танцювати веселiше, нiж лаятись. Розступiться, куми мої милi! Горпина Корнiївна гуляє.

В с i розступаються на обидва боки.

Б у б л е й н и ц я й Б а ш м а ч н и ц я розходяться на обидва боки й показують одна другiй кулаки.

Г о р п и н а (розставивши руки). Дайте мiсце, кумки мої, голубки мої! Горпина Скавичиха гуляє! (Починає танцювати з башмачницею.)

М а г д а л и н а (пiдiймає руки вгору). Ой, що ж то скаже завтра отець Пахомiй!

М е р о п i я (з другого боку, спереду сцени). Ой, що ж то завтра скаже отець Модестiй!

В танець виступають декотрi м i щ а н к и.

Г о с т р о х в о с т и й. в однiй сорочцi садить гопака.

Завiса падає.

Свiтлиця Рябкова.

С и д i р С в и р и д о в и ч сидить коло стола й позiхає, хрестячи за кожним разом рота.

Вечiр.

С и д i р С в и р и д о в и ч i Є в д о к i я К о р н i ї в н а.

С и д i р С в и р и д о в и ч (позiхає й хрестить рота). Ой господи, помилуй мене, грiшного раба свого! (Знов позiхає й хрестить рота.) Пху, чого це я так позiхаю?

Є в д о к i я К о р н i ї в н а (позiхає й хрестить рота). Оце! Ти позiхаєш, а я за тобою!

С и д i р С в и р и д о в и ч (позiхає й хрестить рота). Пху на тебе, сатано! Позiхнув так, що трохи не роздерся.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а (позiхає й хрестить рота). Пху! Не позiхай-бо, бо й я рот собi роздеру.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Оце, не позiхай та не позiхай, бо й вона позiхає!

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. То затуляв би рота, а то так негарно дивитись… що й…

С и д i р С в и р и д о в и ч. Ати думаєш, що менi гарно дивитись, як ти роззявиш свою вершу?

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. От i вершу… З которого це часу стала верша з мого рота?

С и д i р С в и р и д о в и ч. Та хiба ж вже й не час! Що то тi жiнки за мудрий народ! До смертi збирала б губи на оборочку.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Пху! Пху! Аж треба одплюнутись, таке верзеш. Чи не вередуєш ти оце знов?

С и д i р С в и р и д о в и ч. Нечиста його мати знає, може, й вередую. Здається, хочеться чи чаю, чи горiлки.

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Про мене, пий чай, тiльки не пий горiлки, бо Євфросинка буде сердитись, як побачить.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Ой, не пити менi хочеться; здається - їсти, та не знаю, чи солодкого, чи кислого; чи хвигiв, чи солоних огiркiв? Як тобi здається?

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. А як же менi про те знати? Хiба в мене твiй рот?

С и д i р С в и р и д о в и ч. Що б ти тепер їла, чи солодке, чи кисле? Чи хвиги, чи солонi огiрки?

Є в д о к i я К о р н i ї в н а. Я б їла хвиги.

С и д i р С в и р и д о в и ч. Чортзна-чого їй хочеться. Хвигiв схотiлось, наче малiй дитинi.