Джеймс Джойс - Улісc

Хоч і жаль, а кидає свинячу ніжку й пакунок із баранячою. Мастиф абияк шматує обгортку пакунка і з гарчанням жадібно вгризається в м’ясо, трощить кістки. Тим часом наближається нічний дозор — двоє поліцаїв у дощових плащах із каптурами, тихі й насторожені. Перемовляються пошепки.

ДОЗОР: Блум. Блума. Блумові. Блумі.

Кожен із них кладе руку на плече Блумові.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Затриманий під час порушення. Забруднював місця громадського користування.

БЛУМ (затинаючись) : Але я роблю добро іншим.

Зграя голодних чайок злітає з каламутних вод річки Ліффі, несучи у дзьобах частування — крихти солодкого пиріжка.

ЧАЙКИ: Який короший киріжок!

БЛУМ: Друг людини. Муштрований ласкою.

Показує рукою. Боб Дорен, вмостившися на високому стільчику шинквасу, ризиковано на ньому погойдується і нахиляється над спанієлем, що трощить м’ясиво.

БОБ ДОРЕН: Гарний собацюра. Дай лапу. Ну дай мені лапу.

Бульдог гарчить, шерсть на загривку стала дибом, між зубами, що гризуть свинячу кістку, тече слина як у скаженого. Боб Дорен безгучно падає у підвал.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Захист тварин від жорстокого поводження.

БЛУМ (із запалом) : Шляхетна справа! Я висварив машталіра конки на мосту Гарольдс-кросс за те, що він злочинно занедбав свою бідолашну конячину, так що хомут до крови натер їй шию. А він ще й вибатькував мене за мою турботу про його ж тварину. Саме був мороз, і трамвай був останній. А всі розповіді про те, як живеться тваринам у цирку, вони, вважайте, аморальні.

Синьйор Маффеї, збліднувши від люті, у вбранні приборкувача левів з діамантовими зашпінками на накрохмаленому нагрудді сорочки, виступає вперед, тримаючи цирковий, обклеєний папером обруч і канчук, що звивається кільцями, а ще револьвер, націлений на ненажерливого дога.

СИНЬЙОР МАФФЕЇ (зі злостивою посмішкою) : Леді і джентльмени, і мій учений хорте, саме я спромігся приборкати Аякса, грізного мустанга пампасів за допомогою мого патентованого сідла з гостряками для м’ясоїдів. Шмагати під животом канчуком з вузлами. А коли подушиш на блоку за горло, це зробить згідливим самого впертого лева, навіть Leo ferox [324], лівійського людожера. Розпечений до червоного лом і особливі мастила, які втирають у обпечене місце, створили Фріца Амстердамського, гієну, що мислить. (Дивиться на Блума пекучим поглядом.) Я володію індійським секретом. Його дія залежить від поєднання блиску моїх очей з полиском діамантів на моїх грудях. (Із чарівною посмішкою.) А тепер дозвольте відрекомендувати вам мадмуазель Рубі, окрасу арени.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Дайте прізвище та адресу.

БЛУМ: От забув. А, згадав! (Скидає свій високий капелюх, кланяється.) Доктор Блум, Леопольд, дантист {747} . Ви, звичайно ж, чули про пашу фон Блюма. Мільйони червінців. Доннерветтер! Володіє половиною Авустрії. І Єгипту. Двоюрідний брат.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Доказ.

З-за шкіряного обідця Блумового капелюха випадає картка.

БЛУМ (у червоній фесці, у повній формі кадія з широким зеленим чересом, з підробним орденом Почесного леґіону, спішно піднімає і подає картку) : Дозвольте. Я член клубу Молодих Офіцерів Армії і Флоту. Мої повірені: фірма Джон Генрі Ментон, Бечелорз-вок, 27.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ (читає) : Генрі Квіт. Без певного місця проживання. Волоццюга, заважає роботі вуличного руху.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Алібі. Вас попереджено.

БЛУМ (із нагрудної кишеньки витягає зім’яту жовту квітку) : Квіт — квітка. Оце і є та квітка, про яку була мова. Мені дав її один чоловік, я не знаю його прізвища. (Переконливим тоном.) Ви ж знаєте цей давній жарт про троянду Кастилії. Блум. Змінене прізвище. Віраг. (Довірливо й конфіденційно він стишує голос.) Розумієте, сержанте, ми заручені. Тож маємо до діла ще з жінкою. Треба враховувати сердечні прихильності. (Грайливо штовхає плечем другого дозорця.) Та нам, морякам, до цього не звикати. Честь нашого мундира зобов’язує. (Серйозним тоном до першого.) Хоча інколи буває і Ватерлоо. Зайдіть до мене якось увечері, у мене є пляшечка старого бурґундського. (До другого дозорця жваво.) Я вас познайомлю, інспекторе. Вона дівчина моторна. Раз, два та й уже.

Виникає темне, позначене ртуттю обличчя, за ним жіноча постать під вуаллю.

ТЕМНА РТУТЬ: Його шукають у Замку. Його вигнали з ганьбою з армії.

МАРТА (під густою вуаллю, ясночервона стрічка навкруг шиї, в руці номер «Айриш таймс», показує на нього з докором) : Генрі! Леопольде! Леопольде! Ліонелю, моя утрато. Поверни моє добре ймення.