Владимир Набоков - Лоліта

покої для буйних.

Мiж iншим: якщо коли-небудь я здiйсню всерйоз убивство - вiдзначте це

"якщо" - позов повинен би бути сильнiшим нiж той, що я його вiдчув до

Валерiї. Ретельно вiдзначте, що я тодi дiяв доволi нескладно. Коли вам

захочеться - якщо захочеться - смажити мене на електростiльцi, майте на

увазi, будь ласка, що тiльки напад запаморочення мiг надiлити мене тiєю

примiтивною енергiєю, без якої не можна перетворитись на звiра (можливо, що

вся ця частина пiдправлена в порiвняннi з щоденничком). Iнодi я ввi снi

пориваюсь на вбивство. Та знаєте, що трапляється? Тримаю, примiром,

пiстолет. Цiлюсь, наприклад, у спокiйного ворога, який виявляє байдуже

зацiкавлення до моїх дiй. О так, я вправно тисну на собачку, але одна за

одною кулi мляво викочуються на пiдлогу з дурнуватого дула. В таких моїх

снах у мене лиш одне бажання - приховати невдачу вiд ворога, котрий, одначе,

поступово обурюється.

Сьогоднi за обiдом стара єхидна, з-пiд лоба блимнувши косим

по-материнському несмiшливим поглядом на Ло (я щойно скiнчив змальовувати в

грайливий спосiб чудовнi вусики щiточкою, якi майже вирiшив вiдпустити),

сказала: "Краще не треба, iнакше хтось украй зомлiє". Ло вмить вiдсунула

свою тарiлку з вареною рибою, ледь не перекинувши через це склянку з

молоком, i кинулась геть з кiмнати. "Пановi не стало б надто нудно,

проговорила Гейзиха, завтра поїхати з нами на озеро купатись, якщо Ло

вибачиться за свiй вибрик?"

Деякий час по тому в мою кiмнату донеслось лунке дверне грохкання й

iншi звуки, якi виринали з якихось надр, якi здригались, де в суперниць була

буремна чвара.

Вона не вибачилась. Виїзд скасовано. А втiм могло б бути забавно.

Субота. Ось уже декiлька днiв, як залишаю дверi напiввiдчиненими, коли

в себе працюю; та тiльки сьогоднi пiдступ удався. Iз багатьма вивертами,

шльопаючи й човгаючи туфлями (з метою приховати збентеження, що от вiдвiдала

мене без виклику), Ло ввiйшла та, покрутившись там i тут, почала розглядати

жахливi вiзерунки, якими я замазав аркуш паперу. О нi - то не було

продовженням натхненної паузи есеїста мiж двома параграфами; то був гидкий

тайнопис (якого вона зрозумiти не могла) мого рокового жадання. Її русявi

кучерi схилились над столом, за яким я сидiв, i Хумберт Хриплий обiйняв її

однiєю рукою - жалюгiдне наслiдування кревностi. Тримаючи аркуш i далi

вивчаючи його ледь-ледь близькозорими очима, моя наївна маленька гостя

повiльно напiвприсiла менi на колiно. Її вабливий профiль, ледь вiдкритi

вуста, тепле волосся були за якiсь три вершки вiд мого вищиреного рiзця, й

крiзь грубу тканину хлоп'ячого вбрання я вiдчував жар її тiла. Раптом я ясно

зрозумiв, що можу поцiлувати її в шию чи в куточок рота з повною безкарнiстю

- зрозумiв, що вона менi це дозволить i навiть заплющить при цьому очi за

всiма правилами Холiвуда. Це так само просто, як подвiйна порцiя вершкового

морозива iз гарячим шоколадним соусом. Не можу пояснити моєму вченому

читачевi (брови якого, ймовiрно, так посунулись вгору, що вже доїхали до

потилицi через усю лисину) яким чином я це второпав; можливо звiриним чуттям

я вловив найменшу змiну в ритмi її подиху, адже вона не стiльки розглядала

мою мазню - о моя прозора нiмфиня! - скiльки чекала з тихим цiкавством, щоб

сталось саме те, чого до смертi жадав чарiвливий квартирант. Виплiд нашого

часу, жадiбна до кiножурналiв, обiзнана в знятих близьким планом, млiючих,

сповiльнених кадрах, вона, певно, не знайшла б нiчого дивного в тому, щоб

дорослий друг, поставний красень - Пiзно! Весь будинок раптом залунав вiд

голосу балакучої Луїзи, яка звiтувала панi Гейз, котра щойно вернулась, про

якесь померле звiрятко, яке вона й омас (сусiднiй водiй) знайшли в пiдвалi

- й, звичайно, моя Лолiтонька не могла знехтувати цiкавим випадком.

Недiля. Вона мiнлива, вона примхлива, вона кiстява, вона сповнена

терпкої грацiї шпаркого пiдлiтка. Вона нестерпно приваблива з голови до нiг

(вiддаю всю Нову Англiю за перо популярної романiстки!) починаючи з готового

банта й заколок у волоссi й закiнчуючи невеликим шрамом на нижнiй частинi

стрункої литки (де її копнув роликовим ковзаном хлопчина в Пiскi), саме над

межею бiлої вовняної шкарпетки. Вона щойно вiдправилася з мамцею до

Гамiльтонiв - святкування дня народження подруги, мабуть. Паперова сукня в

клiтину з широкою спiдницею. Грудки, здається, вже добре сформувались. Як ти

поспiшаєш, моя принадо!