Клайв Стейплз Льюис - Lewis_Lysty_Krutenya

З прихильністю твій дядько Крутень.

XVI

Мій любий Шашеню!

У своєму останньому листі ти побіжно згадав про те, що твій підопічний після новонавернення на віру, ходить лише до однієї церкви і незадоволений нею. Мені хотілося б знати, що ти маєш на думці. Чому ти не пишеш про причини його вірності парафіяльній церкві? Може, вся справа у його байдужості? Якщо так, то це дуже погано. Ти, звичайно, знаєш, що коли людину не можна віднадити від церкви, то в такому разі найкраще буде послати її шукати «відповідну» для себе церкву, шукати доти, доки вона стане «дегустатором» або знавцем церков.

Причини тут очевидні. По-перше, не можна давати спокою парафіяльній громаді, на неї треба завжди нападати, бо будучи громадою людей за місцем проживання, а не за уподобаннями, вона притягує до себе людей різних класів і психології, внаслідок чого створюється така єдність, якої хоче Ворог. Натомість, конгрегаційна засада сприяє перетворенню кожної церкви у різновид клубу, а потім, якщо все йде добре, в гурток чи фракцію. По-друге, пошуки «відповідної» церкви роблять з людини критика, тоді як Ворог хоче, щоб вона була учнем. Яким же Він хоче бачити мирянина в церкві? Якою Він хоче бачити його позицію? Ця позиція справді може бути критичною в значенні відкидання всього фальшивого й некорисного, але цілком некритичною в значенні оцінювання. Тобто людина не повинна марнувати час на роздуми про те, що вона відкидає, але натомість бути відкритою й готовою покірно й без коментарів приймати будь-яку запропоновану поживу (тепер ти бачиш, який Він підлабузник, наскільки позбавлений духовності, невиправдано простакуватий!). Таке ставлення, особливо під час літургії в церкві, створює такі умови (найнеспрятливіші для всієї нашої діяльності), за яких банальності стають направду відчутними для людської душі. Для нас небезпечна майже кожна літургія і майже кожна книга, яка сприймається в такому стані. Отож не гайся і якнайшвидше пошли того дурня оббивати пороги сусідніх церков. Твій останній звіт назвати цілком задовільним не можна.

Я знайшов дані в наших фондах про найближчі до нього дві церкви. Обидві більш-менш нас задовільняють. В першій з них священик так послабив віровчення, з метою зробити його зрозумілішим і сприйнятливішим для, як він вважає, найнедовірливіших і найтупіших парафіян, що тепер не вони його, а він їх вражає своїм без-вірством. Він підірвав віру в багатьох християнських душах. Вирішивши позбавити мирян «труднощів», цей священик припинив тлумачити їм Письмо, а також відмовився від визначених псалмів, і от тепер, не помічаючи цього, безперервно повторює п'ятнадцять улюблених псалмів і двадцять улюблених уривків з Письма. Отже, нам не загрожує небезпека того, що якась істина, досі невідома йому чи його пастві, досягне їх через Письмо. Але, може, твій підопічний не достатньо пустий, щоб вподобати таку церкву - чи поки що не достатньо пустий?

У другій церкві ми маємо отця Спайка. Цей часто заганяє парафіян у безвихідь своїм діапазоном думок. Одного дня він постає перед ними майже як комуніст, а другого - наближається до різновиду теократичного фашизму; одного дня виступає як учений схоластичного напряму, а другого - цілковито заперечує вагу людського розуму; одного дня поринає в політику, а другого -заявляє, що все в цьому світі однаковою мірою підпадає «під кару Божу». Ми, звичайно, бачимо тут сполучну ланку, якою є Ненависть. Ця людина не здатна проповідувати про те, що не шокує, засмучує, бентежить чи принижує його батьків або їхніх друзів. Проповідь, яка сприйнятлива для людей, для нього така ж нудна, як і якийсь простий вірш. Крім цього в ньому є обнадійлива риса нечесності: ми вчимо його казати: «Вчення церкви полягає в тому, що...», - а він має на увазі: «Я майже переконаний, що читав про це нещодавно в Марітена чи ще в когось». Але мушу попередити тебе про згубну ваду, яка є в цього священика: він справді вірить. І це може зіпсувати все.

Проте, в цих церквах є одна спільна позитивна риса -обидві вони партійні. Я, здається, вже казав тобі про те, що у випадку, коли твого підопічного не можна відвернути від церкви взагалі, його треба міцно прив'язати до якоїсь партії всередині якоїсь церкви. Я маю на увазі не основні положення Вчення. Чим байдужіший він до них, тим краще. Ми, звичайно, використовуємо не основні положення Вчення, щоб творити зло. Правдиву потіху отримуємо, коли розпалюємо ненависть між тими, що кажуть «меса» і тими, що кажуть «святе причастя», коли жодна зі сторін не може спокійно й дохідливо пояснити різницю, наприклад, між ученням Гукера й Томи Аквінського. Що ж до всіх чисто зовнішніх і безсторонніх прикмет літургії - свічки, церковний одяг тощо - то вони є винятково благодатним грунтом для нашої діяльності. Ми цілковито усунули з людської свідомості те, що отой нахабний і назолистий Павло проповідував стосовно їжі та інших неістотностей, а саме, що людина без докорів сумління повинна завжди поступатися людині з докорами сумління. Тобі може здатися, що вони це добре розуміють і не можуть діяти інакше. Ти можеш подумати, що англіканець ортодоксального напряму стає навколішки і хреститься для того, щоб кволе сумління його брата поміркованого напряму (більш наближеного до католицької віри) не опустилося до зневаги святого, а англіканець поміркованого напряму утримується від таких вправ, щоб не штовхнути свого брата ортодоксального напряму в ідолопоклонство. Так би воно й було, якби не наша безперервна праця. Без неї розмаїття звичаїв усередині Англіканської церкви могло б стати справжнісіньким розсадником добродійності й покори.