Уильям Мейкпис Теккерей - Ярмарок суєти

І не хто інший, як він звернув увагу леді Саутдаун на » величезну користь, яку могли б дати близькі стосунки її родини з міс Кроулі,— і світську, й духовну користь, сказав він, бо міс Кроулі тепер зовсім самітна. Його брат Родон через своє нечуване марнотратство й ганебне одруження втратив тітчину ласку, а місіс Б’ют своєю тиранією і скупістю довела стару леді до бунту проти надмірних претензій з боку цієї парості їхньої родини, і хоч він сам усе своє життя утримувався від дружби з міс Кроулі — і може, з хибної гордості,— але тепер вважав, що треба всіма можливими способами врятувати її душу від загибелі і вберегти її майно для нього як голови дому Кроулі.

Кмітлива леді Саутдаун цілком погодилася з думками свого майбутнього зятя і сказала, що навертати міс Кроулі треба негайно. В себе вдома, і в Саутдауні, і в замку Троттгерморкасл, ця висока на зріст, запекла поборниця істини , їздила по околицях у колясці в супроводі служників верхи 1 на конях, розкидала паки брошур серед селян та орендарів і наказувала Геферові Джонсу навернутися в істинну віру, як наказала б Гуді Гіксові випити Джеймсів порошок,— негайно, не опираючись, без благословення церкви, її покійний чоловік, лорд Саутдаун, простодушний епілептик, звичайно схвалював усе, що робила й думала його Матильда. Тому хоч як мінялася її власна віра (на неї впливали один за одним найрізноманітніші вчителі-дисиденти), вона, не вагаючись, наказувала всім орендарям і підлеглим наслідувати її приклад і вірити в те саме. Отож залежно від того, чи вона приймала в себе велебного Сондерса Мак-Нітра, шотландського богослова, чи велебного Луку Уотерса, поміркованого уесліанця, чи велебного Джайлса Джоулса, шевця-іллюміната, що сам висвятив себе в сан, як Наполеон сам коронував себе імператором,— уся челядь, діти й орендарі леді Саутдаун повинні були ставати навколішки і разом з міледі проказувати «амінь» після молитви кожного з цих учителів. Під час таких вправ старому Саутдаунові через його хворобу дозволялося сидіти в своїй кімнаті, пити пунш і слухати, як йому читають газету. Леді Джейн була улюбленою дочкою старого графа, вона піклувалася про нього й щиро його любила; що ж до леді Емілі, авторки «Пралі з парафії Фінчлі», то її проповіді про кару на тому світі (саме в той час, бо потім вона змінила свої погляди) були такі страшні, що смертельно лякали боязкого старого джентльмена, її батька, і лікарі казали, що напади епілепсії в нього завжди бували після проповідей леді Емілі.

Звичайно, я відвідаю її,— мовила леді Саутдаун у відповідь па прохання prétendu її дочки, містера Піт-та.— Хто лікує міс Кроулі? Містер Пітт назвав доктора Крімера.

Вкрай небезпечний і неосвічений лікар, любий мій Пітте . Провидіння послало мене, щоб я випровадила його з багатьох домів, хоч в одному чи двох випадках я спізнилась. Мені не вдалося вже врятувати нещасного генерала Глендерса, що помирав у руках цього невігласа. Йому трохи полегшало від таблеток Поджерса, які я йому дала ,та, на жаль, було вже надто пізно. Зате смерть його була прекрасна, він відійшов у кращий світ. Ваша тітка, любий Пітте, повинна відмовитись від Крімера.

Пітт був цілком згоден з нею. Він також спізнав на собі енергію своєї шляхетної родички і майбутньої тещі. Вона змушувала його приймати Сондерса Мак-Нітра, Луку Уотерса, Джайлса Джоулса, таблетки Поджерса, еліксир Покі — одне слово, всі духовні й тілесні ліки міледі. І коли він ішов від неї, то завжди шанобливо ніс із собою купу її дурисвітських брошур і ліків. О любі мої братове й товариші по Ярмарку Суєти, хто з вас не знайомий з такими доброзичливими деспотами і не страждав від них? Дарма було б казати їм: «Шановна пані, минулого року я за вашою порадою вживав таблетки Поджерса і повірив у них. То чого ж, чого мені відмовлятися тепер від пих і приймати ліки Роджерса?» Нічого не допомогло б: якщо ця завзята прозелітка не зуміє навернути вас доказами, то заллється слізьми і кінець кінцем непокірний почне ковтати таблетки і ще й заспокоюватиме її: «Ну добре, добре, хай буде Роджерс».

А що стосується її душі,— повела далі леді,— то, звичайно, не можна гаяти часу.

Якщо її лікуватиме Крімер, вона може вмерти будь-коли, і в якому стані, питаю вас, у якому стані! Я зараз-таки пошлю до неї велебного Айронса. Джейн, напиши в третій особі пару слів велебному і скажи, що я хотіла б мати приємність зустрітися побути у його товаристві сьогодні ввечері о пів на сьому. Він уміє навертати людей, і йому треба зустрітися з міс Кроулі, ще поки вона ляже спати.