Йоганн Вольфґанґ Ґете - Страждання молодого Вертера

1 Хай читач не шукає на карті названих тут місцевостей, бо нам довелося змінити справжні назви, що були в оригіналі. (Прим. автора).

2 Ми змушені були випустити це місце в листі, щоб нікому не вчинити кривди, хоч, власне, жодного письменника не повинно обходити, що думає якась там дівчина чи юнак з неусталеними ще поглядами про його твори. (Прим. автора).

3 Тут також пропущено кілька імен вітчизняних авторів. Той, хто Лотті сподобався, напевне, сам відчує серцем її схвалення, читаючи це місце, а іншим і не треба цього знати. (Прим. автора).

4 У нас є чудове казання Лафатера на цю тему, а також про Книгу Йони. (Прим. автора).

5 З пошани до цієї чудової людини ми випускаємо тут згаданого листа та ще одного, про якого буде мова далі, бо нам здається, що такої сміливості не можна було б виправдати й найбільшою вдячністю публіки. (Прим. автора).

6 Проходячи мимо (франц.).

7 Згідно зі становищем у суспільстві (лат.).

Примітки Дмитра Наливайка

Сад… планував не фахівець, а чутливого серця людина… — Тут описується англійський парк ландшафтного типу, які ввійшли у моду в другій половині XVIII ст., в добу сентименталізму й преромантизму.

Мелузіна — русалка із французьких казок, напівжінка-напівриба.

…переді мною ніби оживають картини тіеї сивої давнини, я немов бачу, як наші предки знайомились і сватались біля криниці…— Натяк на біблійну історію сватання Ісаака.

Батте… манускрипт Гейне… — Батте Шарль (1713–1780), Вуд Роберт (1716–1771), де Піль Роже (1635–1709), Вінкельман Йоганн Йоахім (1717–1768), Зульцер Йоганн Георг (1720–1779), Гейне Христіан Готлоб (1729–1812) — французькі, німецькі й англійські теоретики літератури й мистецтва класицистичного спрямування. В штюрмерський період Гете ставився до них неприхильно, деяких із них (Вуда, Зульцера) піддавав різкій критиці; тому в романі багатозначно говориться: «Я на це нічого не сказав».

Міс Дженні — героїня модного у той час роману французької письменниці Марі-Жанни Ріккобоні (1714–1792) «Історія міс Дженні Гленфіл»; 1764 р. роман вийшов у німецькому перекладі.

«Векфільдський священик» — відомий роман англійського письменника Олівера Голдсміта (1728–1774), яким Гете захоплювався у штюрмерський період, знаходячи в ньому правдиве й зворушливе змалювання життя простих людей; про це він говорить в автобіографічній «Поезії і правді» (кн. 10).

«Клопшток!» Я вмить пригадав чудову оду, яка спала їй на думку… — Йдеться про оду Фрідріха Готліба Клошптока (1724–1803) «Весняне свято», де змальована картина природи після грози.

…зухвалі Пенелопині женихи різали биків I свиней… — Пенелопа — дружина Одіссея. Йдеться про бешкет, який женихи зчинили за відсутності героя в XX пісні «Одіссеї» Гомера.

Оссіан — легендарний бард в давньоірландських сагах, якому шотландський поет Джеймс Макферсон (1736–1796) приписав свої підробки поем, нібито перекладених з гельської мови, тобто мови корінного населення Шотландії («Пісні Оссіана», 1761–1765). Гете повірив у автентичність імітацій Макферсона і захоплювався ними, перекладав на німецьку мову; це захоплення «Піснями Оссіана» знайшло яскравий відбиток у «Стражданнях молодого Вертера». Чим глибше Вертер поринає у свої страждання, тим далі відходить він від ясного й врівноваженого Гомера, все співзвучнішим його душевному стану стає Оссіан.

Бононський (правильніше — болонський) камінь — камінь з властивостями люмінісценції, відкритий Кашоролусом із Болоньї у 1602 р. Гете описав його згодом у своїх «Італійських подорожах» (лист від 20 жовтня 1786 р.).

Казка про магнітну гору. — Подібна казка є в збірнику арабських казок «Тисяча й одна ніч», а також у німецькій народній книзі герцога Ернста.

Казка про принцесу — німецька народна казка про полонену принцесу, якій прислуговували руки, що виросли із стелі.

Маленький ветштайнівський Гомер — двомовне (грецьке й латинське) видання Гомера невеликого формату, надруковане в Амстердамі 1707 р. Йоганном Генріхом Ветштайном (1649–1726).

…щоб… це тягати з собою ернестівського. — Йдеться про теж двомовне п'ятитомне видання Гомера з докладними коментарями, випущене у Лейпцігу філологом Иоганном Августом Ернесті (1707–1781) в 1759–1764 рр.

…мідяний вік… залізний вік. — Тут обігрується антична легенда про чотири віки у житті людства (золотий, срібний, мідний, залізний), що знаменує рух по низхідній лінії — від найкращого до найгіршого.

…часів коронації Франца Першого… — Імператор Франц І коронувався у Франкфурті 1745 р.