Андрiй Чайковський - Сагайдачний

А однак, князь, як вiдрiзняв свiй стан князя вiд стану царя небесного, так знову знав вiдрiзнити себе вiд iнших мирян. У кожнiй його церквi стояла iз бронзи кована, визолочена клiтка з княжим ковпаком i гербом зверху. Там засiдав князь в часi служби божої i виходив звiдсiля аж по скiнченiй вiдправi. Князь не хотiв, щоб звичайнi люде дивилися, як князь земний поклоняється князевi небесному.

Як звiдси князь виходив, то супроводжували його священики з спiвом i молитвою, а зiбранi кланялись йому нижче пояса, а хто стояв ближче, вважав собi за велике щастя, коли мiг своїми устами доторкнутися княжої одежi.

Чотири високi замковi башти пiднiмались гордо вгору i цiлiй околицi показували, до якого могутнього пана цей замок належить.

Про те все, про князя Костянтина i його багатства, довiдалися кульчичане вiд Миколи Плескача в дорозi, ще заки доїхали до Острога, як лише довiдався, що вони їдуть до князя з письмом вiд владики, показував їм свою особлившу увагу. Вiн теж чимало зазнав ласки вiд його княжої милостi i був усiєю душею князевi вiдданий. Повторював все, що хто раз покаже князевi свою вiрнiсть, зверне ласкаве око князя на себе, може бути певним, що князь нiколи його не лишить i з усякої бiди вирятує. Оповiдав таке, що князь посилав татарвi значнi окупи за своїх вiрних слуг, якi попали в ясир.

До Острога приїхала цiла валка вже вечором. У город, де стояла Плескачева оселя, вже не можна було того дiстатися, бо пiд ту пору зачиняли городськi ворота i нi перед ким не вiдчиняли аж до ранку.

Над брамою у баштi стояла княжа варта. Лише вже рано, як князь iшов у церкву молитися, вiдзивався церковний дзвiн, тодi вiдчинялися ворота i оживав рух. Такий тут був заведений порядок, вiдколи князь замешкав в Острозi.

Усi вози розмiстились на передмiстi Застав'ї, де кому трапилось. На Застав'ї мешкало бiльше як п'ятдесят родин татарських. Ще покiйний батько князя, великий гетьман литовський, Костянтин Iванович, спровадив їх iз своїх численних татарських походiв i тут їх поселив. Татарам жилось тут добре, нiхто над ними не знущався. Вони мали тут свою мечеть. Займалися крамарством, хлiборобством, а князевi платили невеликий чинш i зобов'язанi були в потребi ставати пiд зброю "козацьким способом" пiд княжою рукою. Тi татари перемiнилися на супокiйних людей, були добрими сусiдами, а за князем були би пiшли хоч би проти кримського хана. Плескач мав на Застав'ї своїх кровних i туди повiв кульчичан на нiчлiг.

Рано, на знак церковного дзвона, вiдчинилися городськi ворота, i туди в'їхали вози, що учора вернулися зi Львова.

Плескачева оселя стояла при вулицi Литовськiй. Таких вулиць було в Острозi п'ять. Вони розходилися з ринку в рiзних напрямах.

Плескачева оселя була знатнiша й вiдбивала вiд iнших домiв. Плескач був багатий чоловiк, майстер шевський, цехмiстр i лавник у городському судi. З-за того був у великому поважаннi у всiх. Сiм'я була в нього велика: три жонатих сини, одна замужня дочка та цiла копиця онучат, великих i дрiбних. Лише один син був хлiборобом i садiвником та жив поза городом. Всi iншi жили разом в одному домi способом патрiархальним. Старий Плескач був головою всьому. Полишивши ведення робiтнi найстаршому синовi, вiн частенько пробував у дорозi за дiлом межи Львовом i Києвом. Туди вiн розвозив свiй товар i скуповував шкури. В домi Плескача був великий рух з самого ранку. Усе ставало в означенiй годинi до працi.

З сiней того великого дому заходилося налiво до свiтлицi i мешкальних кiмнат, направо - до робiтнi. Звiдсiля виходила воня шкури i смоли. Сюди заглянули нашi хлопцi. То була простора, ясна кiмната. Попiд вiкнами на низьких тринiжках сидiли челядники i хлопцi. Ковтали молотки, i шелестiла дратва. При столi стояв високий плечистий мужчина у фартусi i прикроював шкуру. Хлопцi нашi ще добре не розглянулися, як їх стара Плескачиха попросила у свiтлицю. У ту хвилю увiйшов старий Плескач у робiтню i поздоровив усiх. Вони встали i йшли до пана майстра, цiлуючи його з пошаною в руку.

В свiтлицi попросили гостей сiдати. З другої кiмнати виглядали непричесанi ще голiвки численної дiтвори. Плескачиха оповiла зараз, що троє їх унучат ходить вже до княжої меншої школи. Уся сiм'я Плескача була письменна, але старий не давав синiв вчити вище, щоб батькiвського ремесла не цурались.

Пiд час снiданку поучував кульчичан Плескач, як їм на замку поводитися, коли стануть перед князем, коли i як говорити.

- Ви мусите перевдягтися по-святочному, особливо ви, батьку. Коли у вас нема вiдповiдної одежi, то я вам визичу.

- У нас є своя одежа в скриньцi.