Марі Д’Онуа - Чарівні казки

Усіляко випробовуючи Незрівнянного, Прекрасна Слава запевняла його під час відвідин: чекає лише на закінчення чарівного ув’язнення, аби по-справжньому віддячити йому, а королевичу все здавалося, що він здійснив для неї ще недостатньо подвигів, тому невпинно шукав нової нагоди завоювати її повагу. Хоча завдяки турботам феї Клеранс король уник випробувань злої долі, окресленої Лігурдою, і мав чудове здоров’я, постій на снігу й інші незлагоди війни викликали у нього тяжку недугу, наслідки якої виявились вельми небезпечними. Та Незрівнянний мужньо здолав хворобу, так що підданці й не помітили великої небезпеки: він лікував себе вогнем і залізом і видужав. Його дивовижна стійкість викликала загальне захоплення. Під час свого наступного візиту Прекрасна Слава запевнила Незрівнянного, що вельми зворушена і вважає його гідним себе.

Хоча Незрівнянний не мав ані найменшої уяви про те, коли Прекрасна Слава позбудеться своїх чар, він був радий підтвердити, що завше думає про неї: молодий король послав свої кораблі на підступи до Китаю, щоб привчити своїх підданих до подорожей у далекі моря і до труднощів, які можуть виникнути під час задуманого ним тривалого плавання, мета якого — просити руки прекрасної королівни в імператора Китаю.

Така завбачливість припала до душі Прекрасній Славі, вона не знаходила, яких іще доказів прихильності зажадати від нього, оскільки випробувала Незрівнянного в усьому, що, на її думку, мало годитися для великого героя.

Завдяки своїй розважливості молодий король знайшов засіб не мати більше ворогів, але великі звершення, чутки про які розійшлися по всій землі, породили багато заздрісників. На ту пору йому приснився сон, який викликав у нього деяке занепокоєння. Він бачив, як на півня нападали орел, павич, кілька індиків і багато качок, вони оточили його з усіх боків і люто тіснили; нерівні сили не завадили півню чинити запеклий опір і завдавати нападникам дошкульних ударів у відповідь, іноді йому вдавалося навіть вирвати у когось із них пучок пір’я. Великодушного Незрівнянного, хоча все це відбувалося уві сні, охопило бажання прийти півню на допомогу, і він прокинувся. Позаяк це був найменш забобонний королевич на світі, він не надав своєму сновидінню ніякого значення, однак, дізнавшись через деякий час про змову проти нього багатьох великих монархів, згадав про сон, який трохи засмутив його, бо пробудження не дозволило побачити розв’язки битви. Проте впевнений у собі і до того ж вельми задоволений, що трапилась ще одна нагода сподобатись коханій королівні, він не дуже схвилювався і не надав чуткам про змову великого значення. Тим часом сон виявився більш ніж пророчим, бо Незрівнянного сповістили: Жовтий птах, випробовуючи міцність своїх крил, літав у різні кінці землі і, зрештою, умовив багатьох імператорів, королів, правителів республік та інших суверенних монархів об’єднатися проти Незрівнянного і навіть втягнув його колишніх союзників та друзів до цієї жахливої ліги. Страшна буря, яка назрівала проти нього, анітрохи не злякала короля, однак це не завадило йому постійно бути насторожі і зібрати все своє військо.

Дізнавшись, що багато могутніх держав вступили у змову проти Незрівнянного і готові завдати його володінням нищівного удару, Прекрасна Слава привітала його з цією подією замість того, щоб поспівчувати. Чудово знаючи велику мужність молодого короля, вона підказала йому: слід випередити ворогів, не чекаючи, поки ті наберуться сміливості напасти. Спочатку він підійшов до кордону, де, незважаючи на численні війська супротивника, захопив ключову фортецю. Ця мудра завбачливість зруйнувала всі задуми супротивників Незрівнянного, і вони змушені були чекати іншої сприятливої нагоди для нападу.

Однак крила Жовтого птаха так зміцніли, що він за один переліт перетнув море. Цей сміливий політ змінив забарвлення птаха, до того ж на голові в нього виріс червоний гребінь, схожий на півнячий, що змінило його обриси, надавши їм більшої виразності. Підкорюючись настійним вимогам птаха, союзники спорядили великий флот і виступили в похід величезним військом.

Під час одного із своїх візитів Прекрасна Слава звернулася до Незрівнянного з такими словами:

«Відважний королю, настав час пожинати лаври; якби я не покладалась на твою мужність більше, ніж на твої сили, то дуже боялась би за тебе, оскільки королі, твої попередники, маючи перед собою лише одного ворога, мусили збирати всю свою відвагу, аби вести війну. Подумай про те, що тобі доведеться зітнутися з багатьма могутніми монархами — це гідра з незліченними головами; твоя скарбниця спорожніла через послужливість до мене, в той час як твої супротивники не понесли іще жодних витрат, мають і людей, і кошти у достатній кількості. Я боюсь, щоб тебе не подолали великим числом, але понад усе мене засмучує те, що особливості мого закляття змусять мене забути все, що ти вже здійснив заради свого кохання, якщо якийсь інший герой, навіть той, хто ніколи мене не бачив, стане твоїм переможцем. Тоді я стану його винагородою, отже, добре подумай, що йдеться про те — втратити Прекрасну Славу чи здобути її навіки».