Марі Д’Онуа - Чарівні казки

Та що зі мною, мадам! Я пишу вірші! Замість того, щоб наслідувати смаки пана Журдена, я почала римувати в манері Кіно! Я поспішаю якнайшвидше повернутися до буденного стилю, боячись одержати свою частку тієї старої ненависті, якою колись палали до цього найприємнішого з Менторів, і ще побоюючись, щоб мене не звинуватили в тому, що я розкрадаю його твори, розриваючи їх на шматки подібно до багатьох безжальних авторів усіх часів.

За епохи хрестових походів король вже не знаю якого королівства Європи вирішив рушити до Палестини на війну з невірними. Перед тим як розпочати такий тривалий похід, він дав лад справам свого королівства і довірив правління ним настільки досвідченому міністрові, що міг не турбуватися про долю своєї держави. Однак понад усе непокоїли короля його сімейні справи. Нещодавно він втратив дружину королеву; вона не залишила йому сина, проте він був щасливим батьком трьох юних королівен на виданні. Мій літопис не зберіг їхніх справжніх імен, але я знаю, що прості норови людей тих благословенних часів дозволяли давати прізвиська високопоставленим особам згідно з їхніми добрими нахилами чи недоліками. Отже, старшу королівну прозвали Безтурботною, другу Балакухою, а третю Розумницею — ці імена точно відповідали характеру трьох сестер.

Ніколи ще світ не бачив особи, недбайливішої за Безтурботну. Вона прокидалася о першій годині пополудні, до церкви її тягнули в тому ж вигляді, в якому вона встала з ліжка: зачіска в безладді, плаття розстебнуте, без пояса, частенько в різних капцях. Протягом дня цей різнобій виправляли, але ніяк не могли умовити королівну носити інше взуття, крім капців: взування викликало у неї невимовну відразу. По обіді Безтурботна бралася до свого туалету і займалася ним до вечора, а решту часу, до півночі, вона витрачала на ігри і вечерю, потім її так само довго роздягали, як перед цим одягали, і лягти спати їй вдавалося лише на світанку.

Балакуха вела інший спосіб життя: ця королівна відзначалася великою жвавістю і приділяла своїй персоні зовсім небагато часу, однак мала таке непереборне бажання поговорити, що з миті пробудження аж до сну її рот не закривався ні на хвилину. їй було відомо про всі сімейні чвари, ніжні зв’язки, залицяння не тільки свого двору, але навіть у середовищі простих міщан. Королівна знала всіх до єдиної жінок, які займалися у себе вдома сумнівними справами заради дорогих прикрас, і мала цілком точні відомості про те, яка платня у покоївки графині такої-то і дворецького маркіза такого-то. Щоб дізнатися про всі ці подробиці, вона вислуховувала свою годувальницю і кравчиню з більшим задоволенням, ніж якогось посла, а потім надокучала цими надзвичайно цікавими історіями усім підряд, починаючи з короля аж до його виїзних лакеїв, бо головним для неї було говорити, а з ким — не мало значення.

Нестримне бажання базікати сприяло виникненню ще однієї вади: не зважаючи на високий сан Балакухи, молоді придворні джигуни зухвало нашіптували їй свої солодкі побрехеньки. Вона прихильно сприймала їхні залицяння, щоб мати потім утіху відповідати, бо хоч би там що, їй просто необхідно було з ранку до вечора слухати когось або торохкотіти самій. Як і Безтурботна, Балакуха ніколи ні про що не замислювалася, не читала, її аж ніяк не обходили ні домашні клопоти, ані рукоділля. Отже, завжди перебуваючи в цілковитому неробстві, обидві сестри ніколи не примушували працювати ні свій розум, ні серце.