Йоганн Гете - Фауст

Кінець кінцем, ти — тільки ти. — Мефістофель прагне переконати Фауста в його суєтній, скінченній сутності, яку легко задовольнити суєтним же, тоді як Фауст прагне наблизитися до «безкінечного» («Не став я ні на волос вищий, / До безконечного не ближчий»). Тут Гете наголошує на марності всіх майбутніх Мефістофелевих спроб задовольнити прагнення Фаустової душі, які лежать в царині нескінченного.

Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні — золоте, (точніше: «…Та зеленіє древо жизні золоте».) — Мефістофель радить студентові обрати за професією не безплідні з життєвого погляду заняття метафізикою, а медицину, що завжди дає золоті плоди — гроші.

Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. — «Будете, як Бог, знати добро і зло» (латин). — Біблійними словами, з якими спокусник-змій звертається до Єви, не лише Мефістофель резюмує свої міркування про «дерево з золотими плодами», а й завершується складна тема роздумів над Біблією.

Брандер (співає). — Своєю піснею про крису Брандер виражає зневагу до високого кохання, що відповідає думці Мефістофеля про цей же предмет. Брандер — анаграма імені англійського філософа Бернарда Мандевіля (1670–1733), скептицизм якого щодо високих мотивів людської поведінки Гете втілив найповніше в образі Мефістофеля.

У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували / І в Ганса-дурника вечері заживали? — Ганс-дурник із Ріпаха — «незграбне вайло» (примітка М. Лукаша).

В саєти, в адамашки / Блоху вдягли кругом… — Саєти, адамашки — види коштовних тканин (примітка М. Лукаша).

Вже бачу я (…) / Ту постать чарівну жіночу. — Фауст бачить у дзеркалі, очевидно, легендарну давньогрецьку красуню Гелену.

Сивілла — віщунка в давній Греції і Римі.

…Як грає у тобі скакунчик Купідон. — Купідон (Амур) — бог кохання в грецькій і римській міфології, зображався у вигляді грайливого хлопчика з луком. Мефістофель прагне розпалити у Фауста хтиві бажання.

Не панна я… — Фауст називає Маргариту як знатну юну даму Fraulein, в той час як до звичайних городянок було прийнято звертатися Jungfer.

Уже за чотирнадцять їй. — Фауст хоче сказати, що Маргарита пройшла церковний обряд конфірмації і вважається дорослою дівчиною.

Говориш ти, мов Ганс Ласій… — тобто як досвідчений завойовник жіночих сердець, Дон-Жуан, Ловелас (примітка М. Лукаша).

…Як паювали луп між нами, вояками… — Луп — військова здобич (примітка М. Лукаша).

Sancta simplicitas! — Свята простота! (латин.)

Високий духу, дав мені ти все… — Фауст згадує Духа Землі (див. першу сцену).

Відома знаменита пісня Ф. Шуберта на слова цієї сцени (1814).

Mater dolorosa — «Скорботна матір» (латин.) — зображення Богородиці з простромленими мечами грудьми (див. Лука, 2, 35).

Розпроклятущий щуролове! — Щуролов — персонаж німецької народної казки, який своїм співом принаджував щурів, а одного разу звабив всіх дітей міста Гамельн. У Гете є балада «Щуролов» (1803).

Dies irae, dies ilia… — «День гніву, той день оберне світ у попіл»; Judex ergo sum sedebit… — «Коли воссяде Вишній Судія, виявиться все приховане, ніщо не лишиться без покари»; Quid sum miser tunc dicturus… — «Що казати тоді мені, окаянному, у кого благати захисту, коли і праведник непевний у спасінні?» (латин.) (переклад М. Лукаша). — Слова з католицької служби по вмерлому.

Вальпурга (Вальпургія) — ігуменя баварського монастиря у VIII ст. Її день святкували першого травня, і це свято злилося з давнішим язичницьким святом, коли відьми нібито справляли свій нічний шабаш на найвищій в нагір'ї Гарц горі Блоксберг (інша назва — Брокен).

Сів Уріан на трон із скал. — Уріан — одне з німецьких імен диявола.

Дорогу Фоланду! — Фоланд — ще одне німецьке ім'я диявола. Його використав, зокрема, М. П. Булгаков у романі «Майстер і Маргарита» (Воланд).

Проктофантазміст — «задопровидець» (переклад М. Лукаша). Натяк на берлінського філософа Ф. Ніколаї, що був осміяний за свої статті про те, як він за допомогою медичних п'явок, що ставив собі на сідниці, вилікувався від галюцінацій, які начебто переслідували його в Тегелі , маєтку лінгвіста В. Гумбольдта.