Френсіс Годґсон Бернет - Таємний сад

Але й це ще не все. Від Мері Колін довідався, що коли він устав з візка, вона увесь час повторювала: «Ти можеш… можеш!» — щоб допомогти йому втриматися на ногах. Хлопець ніяк не міг цього забути — бо ж і справді вдалося: він встав на ноги, зміг пройти до дерева.

— Думаю, що у світі багато див. Люди їх не розуміють і часом бояться. Але коли хочеш, аби щось сталося, треба спочатку це собі сказати. І повірити — тоді все вийде, — якось мудро завважив він. — Знаєте, я спробую. Це буде мій експеримент.

Наступного ранку, коли вони прийшли у потаємний сад, Колін відразу послав за Беном Везерстафом.

— Доброго ранку, Бене, — врочисто привітав він старого, коли той прийшов. — Бене, будь ласка, станьте поруч із Дікеном та Мері, бо маю щось важливе вам сказати.

— Ая’, ая’, сер, — відповів Бен Везерстаф, приклавши пальці до лоба. У юності Бен був моряком і ходив у плавання, тим-то і звик віддавати честь по-моряцькому.

— Зараз я проведу науковий експеримент. Коли виросту, то напевно здійсню багато важливих відкриттів, але почати хочу зараз, з оцього експерименту.

— Ая’, сер, ая’! — проказав Бен Везерстаф, хоча йому вперше доводилося чути про наукові відкриття.

Мері також ніколи не брала участи у жодних експериментах, проте вона пильно слухала, що казав Колін. Дівчинка розуміла: Колін багато читав, тому справді багато знає. Зрештою, хлопець говорив так захоплено, що йому не можна було не вірити. Не знати звідки у нього з’явилися геть дорослі нотки.

— Разом з вами я хочу дослідити Магію Слова, бо це мене найбільше цікавить, — провадив далі Колін. — Мері, мабуть, знає, що це таке. Вона жила в Індії і бачила там факірів. Дікен також володіє Магією Слова, бо як інакше він міг би розмовляти зі звірятами і птахами? Взагалі нас скрізь оточують дивні речі, які ми не можемо пояснити. Раніше так само було з електрикою — люди не знали, звідки вона походить і як її використовувати. Але тепер навчилися.

— Ая’, сер, ая’, — потвердив Бен Везерстаф, захоплено вислухавши цей поважний вступ.

— Коли Мері знайшла цей сад, то думала, що тут усе посохло, — доповідав далі Колін. — А потім стала діяти якась сила і зі землі пробилися нові паростки. Це ж диво, це ж магія: спершу не було нічого — і раптом з’явилися живі паростки! Щодня їх ставало щораз більше, аж усе довкола зазеленіло. Я ще такого не бачив, тому старанно спостерігав за усім, що тут діялося. Якщо я збираюся бути вченим — а я таки збираюся ним стати, — то мушу зрозуміти все, що відбувається. Я не знаю, як зветься та сила, через яку тут усе ожило, тому називаю її Магією. Коли сонце сходить — це також диво, магія. Коли дивлюся крізь вершечки дерев на небо — груди мої переповнює незнана радість. І так я зрозумів: небо, сонце, дерева, квіти, пташки, борсуки, лиси, білки і навіть ми, люди — усе це диво. Все довкола нас є дивом, магією. Особливо у цьому саду. Сад поставив мене на ноги — це справжнє диво. Я повірив, що виросту і стану дорослим. Мері допомагала мені. Вона увесь час повторювала: «Ти можеш… можеш!» — і я зміг. Мері допомогла мені Магією Слова. І тепер я знаю: коли чогось дуже хочеш, треба у це вірити і безнастанно промовляти вголос. Тоді воно здійсниться. Отож мій експеримент полягає у тому, що я хочу зміцніти тут, набратися сил. Кожного дня, зранку, вдень і ввечері, повторюватиму: «У мені діє Магічна Сила! Вона мені допоможе! Я стану міцним, як Дікен! Я зможу!» Прошу вас підтримати мене: повторюйте ці слова разом зі мною. Ви допоможете мені, Бене?

— Ая’, сер, ая’, — відповів Бен Везерстаф. — Навіть ся не сумнівайте — поможемо!

— Поможемо! Поможемо! — в один голос вигукнули Дікен і Мері.

— Думаю, що за один день цього не станеться, але якщо ми постійно будемо це повторювати, немов вояки на муштрі, — тоді експеримент обов’язково увінчається успіхом. Ці слова увійдуть в наші голови і діятимуть у нас. Бо саме так діє Магія Слова. Вона дасть мені силу, я певен.

— Знаєш, в Індії мені якось довелося почути, як один офіцер розповідав моїй мамі про факірів. То ось: факіри повторюють свої заклинання тисячу разів або й більше, і лише тоді у них щось виходить, — згадала Мері.

— Гм, я також чув, як дружина Джима Фетлворта тисячу разів називала Джима п’яницею. І таки досягла свого, бо Джим спершу її добре відлупасив, а потім пішов до бару «Синій лев» і набрався до чортиків, — прогув Бен Везерстаф. — Ото вам і магія, — додав, похитуючи головою.

Колін на якусь мить замислився. Тоді усміхнувся.

— Бене, але та жінка неправильно використовувала Магію Слова. Якби вона сказала Джимові щось миле, то хіба він напився б? Та нізащо! Може, навіть купив би дружині новий капелюшок, правда? — глянув він на старого.