Сергій Шарик - Двічі графиня та двічі генерал

— Павло хоче підкреслити божественність царської влади, — Станіслав похитав головою.

— Схоже, недарма свій в’їзд до Москви він призначив на день входу Христа до Єрусалима, а коронацію — на день Великого Воскресіння: хоче показати свою наближеність до Бога, — додала Софія.

— На жаль, кохано, в церемоніальному кортежі візьму участь я один, без тебе. Імператор сам в’їжджатиме верхи на коні і побажав, щоб чини, які його супроводжуватимуть, також були верхи.

— Він здорово ризикує, адже багато хто з придворних вважають за краще їздити в кареті і невпевнено тримаються в сідлі.

— Але ти не переймайся: з вікон нашого маєтка буде чудово видно всю церемонію в’їзду імператора, та й у теплі спостерігати приємніше, ніж на холоді.

— Це виключено, Стасе. Я неодмінно повинна взяти участь у цій ході. Врешті-решт, нова шубка не може в цей день припадати пилом у шафі.

Софія грайливо поглянула на свого коханого.

— Це, звичайно, головний аргумент, — засміявся граф Станіслав. — Я зовсім не врахував, що у тебе в кишені покер. До речі, серед гостей Павла буде Станіслав Август. Імператор наказав підготувати для нього маєток генерал-губернатора на Тверській, неподалік від нашого будинку.

— Скільки ж років нашому колишньому королю?

— По-моєму, 65. Хоча, може, я і помиляюся на рік, не більше.

29 березня, незважаючи на сильний мороз, жителі Москви висипали на вулиці і зайняли місця вздовж усієї дороги, на балконах і навіть на дахах будинків від Петровського палацу до Німецької слободи, куди повинен був проїхати Павло зі своїм почтом. Станіслав Потоцький у генеральському мундирі виступав попереду імператора у товаристві знатного дворянства. Софія їхала в кареті з гербом Потоцьких, за каретами статс-дам, камер-фрейлін і гофмейстерин. П’ять нових тріумфальних арок були побудовані до приїзду імператорської родини, а старі відреставровані. В’їзд імператора до міста супроводжувався церковними дзвонами у всіх храмах і пальбою із 71 гармати.

Як і припускав граф Потоцький, процесія раз у раз зупинялася: придворні чини, не справляючись з управлінням кіньми, втрачали свої ряди, вносячи плутанину у рух усього ескорту. А декількох франтів, легко одягнених (щоб покрасуватися перед дамами), після прибуття до Слобідського палацу знімали з коней закляклими.

Коронація відбулася 5 квітня, у Великдень. Павло Петрович дуже довго чекав цієї події. Як він мріяв про цей день, будучи стільки років в опалі у своєї матері! Він розробив до найдрібніших подробиць сценарій не тільки цього дня, а й усіх подальших. Він один знає, як керувати цією країною, він один розуміє, що потрібно його бідному народові. Тисячі прочитаних книг, численні суперечки з дружиною Марією Федорівною — усе це привело його до логічного розуміння подальшого життя. Він знав, що прихильників корінних перетворень (як він вважав) у нього поки небагато, але все буде настільки просто і ясно, що вони обов’язково з’являться. А поки…

На коронації, що проходила в Успенському соборі, імператор був у військовому мундирі зі шпагою, в напудреній перуці з косичкою. Софія та Станіслав отримали спеціальні запрошення і перебували неподалік від імператора. Після читання Євангелія архієреї винесли далматик з малинового оксамиту і наділи його поверх мундира Павла І.

— Ого, — тихенько вимовив на вухо Софії Станіслав, — у далматик (опліччя) вбирали імператорів Священної Римської імперії і французьких королів під час коронацій. І ще Христос на іконах зображується у далматику.

Поверх далматика на плечі імператора накинули порфіру — плащ із багряного шовку, підбитий хвостатим горностаєм. Граф Безбородько виніс корону, яку Павло сам надів на себе. Почалося вінчання на царство, яке проводили новгородський митрополит Гавриїл і московський митрополит Платон. Потім імператор, сидячи на престолі, закликав до себе імператрицю. Марія Федорівна опустилася перед ним на коліна. Павло зняв із себе корону, доторкнувся нею до голови Марії Федорівни, а потім поклав на голову дружини малу корону.

Після чину коронування Павло прочитав маніфест про престолонаслідування, згідно з яким влада передавалася спадкоємцям по чоловічій лінії і тільки за їх відсутності — жінці-спадкоємиці.

Після церковного торжества в Кремлі відбувся військовий парад, яким командував сам Павло І.

На третій день після коронації Станіслав та Софія отримали запрошення до Кремля — Павло І приймав вітання.