Юрій Сорока - Іван Богун. Том 1

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Рихва – загострена кінцівка стріли або списа.

Стопа – старопольська міра довжини, котра дорівнює 28 см.

Пановка – полиця на замку старовинної вогнепальної зброї, куди засипався порох для затравки.

Коліщаний замок – один з видів ударно-спускових механізмів на середньовічній вогнепальній зброї. Його характерною особливістю була схожа на годинникову пружина, яку потрібно було заводити за допомогою ключа.

Рейментар – командуючий реґіментоментом, тобто частиною війська.

Кварцяне військо – у XVII–XVIII сторіччях у Речі Посполитій наймане військо, яке утримувалось за чверть доходів з королівських маєтків.

Броня (заст.) – зброя.

Підкоморій – суддя.

Бахмат – порода низькорослих, але надзвичайно витривалих степових коней, яких розводили переважно татари.

Неґевський скакун – одна з найшляхетніших порід арабських скакунів.

Армата (заст.) – артилерія.

Спудей (грецьк.) – студент.

Висока Порта – дослівно – високий поріг. Так зазвичай називали резиденцію турецьких султанів у Стамбулі, а відтак і всю Османську імперію.

Калґа (тат.) – наслідник ханського престолу.

Больверк – від німецького bollwerk – укріплений земляний вал. Укріплення для кругового обстрілу, котре іноді облаштовувалось для захисту від татар на панівних висотах поблизу шляхів і являло собою відкриту або закриту згори вежу з бійницями.

Карабела – один з типів бойових шабель.

Рондик (заст.) – збруя бойового коня.

Бастарда, або «меч у півтори руки» – меч з прямим довгим лезом, удари яким наносили як однією, так і двома руками.

Цехін – старовинна італійська золота монета

Лундиш – тонка шерстяна тканина, котру почали виробляти у шведському місті Лунда.

Тетеря – страва, яка являла собою зварену на квасу житню муку.

Ґонта – дранка, невеличкі дощечки, якими покривали дахи.

Іджиари (тат.) – декоративні шовкові рушники, котрі вишивалися золотою та срібною нитками.

Щерба та саламаха – страви, котрі користувалися популярністю серед низових козаків. Перша являла собою рідко зварену на риб'ячій юшці муку, друга – кашу з гречаної або житньої крупи.

Загреб – пшеничний або житній корж, що випікався на Січі загорнутим у попіл військових кабиць.

Діло – так в часи запорізьких козаків називали гармати. Дільце – гармата менших розмірів.

Чуприндир – гра у карти.

Баба (заст.) – пелікан.

Капудан-паша – адмірал, командуючий флотом Османської імперії.

Понт Евксинський – давньогрецька назва Чорного моря.

Копа – шість десятків.

Пастрема – в'ялена баранина.

Сальва – дослівно латиною salve (будь здоровий!). Так жартома козаки називали залп вогнепальної зброї.

Саз (тур.) – струнний музичний інструмент.

Каук (тур.) – капелюх.

Санджак, вілайєт – територіально-адміністративні одиниці Османської імперії.

Конак – резиденція османських султанів.

Єні чері – тобто яничари. В перекладі з турецької «нове військо».

Аспр – срібна татарська монета.