Умберто Эко - Бавдоліно

— Вийти цілком дано. Читай, читай далі.

Той дочитав до кінця, і очі його загоралися дедалі більшим огнем. Тоді він відклав^ пергамен і сказав байдуже:

— А-а, це той Пресвітер Йоан. Звісно, у своєму монастирі я читав немало донесень тих, хто побував у його царстві.

— Але ж ти не знав навіть, хто то такий, поки не прочитав!

— Журавлі летом своїм малюють літери, не вміючи писати. Лист цей говорить про якогось Пресвітера Йоана, і це брехня, бо хоч мовить він про справжнє царство, у тих донесеннях, які я читав, воно зветься царством Володаря Індій. Бавдоліно ладен був побитися об заклад, що цей поганець стріляє навмання, але Зосима не залишив йому часу, щоб сумніви ці розвинулися.

— Трьох речей вимагає Господь від хрещеної людини: правдивої віри в душі, щирості у мові й здержливості тіла. Володар Індій не міг написати того твого листа, бо в ньому забагато неточностей. Приміром, він говорить про багатьох дивовижних істот, які живуть там, але нічого не згадує про… дай згадати… так ось, нічого не згадує, наприклад, про метагаллінарій, про тинсирет, ані про камететернів.

— А що ж воно таке?

— Що таке?! Та тільки-но прибувши в країну Пресвітера Йоана, відразу наштовхуєшся на тинсирету, і якщо не знаєш, як з нею обійтися… хрум… вона зжере тебе одним махом. Овва, це тобі не Єрусалим, де щонайбільше можеш зустріти якогось верблюда, крокодила чи там пару слонів та й усе, там не все так просто. Крім того, послання це здається мені підозрілим, бо досить дивно, що звертається воно до твого цісаря, а не до нашого василевса, адже царство цього Йоана ближче до візантійської імперії, ніж до латинської.

— Ніби ти знаєш, де воно.

— Точно не знаю, але міг би його знайти, бо хто знає мету, то знає і шлях до неї.

— Тоді чому ніхто з вас, ромеїв, там не побував?

— А хто тобі казав, що ніхто туди не пробував дістатися? Я б міг сказати тобі, що василевс Мануїл дійшов до земель іконійського султана і вже був на шляху до царства Володаря Індій.

— Міг би сказати, але не кажеш.

— Бо два роки тому славне наше військо зазнало поразки саме в тих землях, біля Міріокефалу. А тепер потрібен час, щоб василевс наш зібрався в новий похід. Але якби я мав купу грошей, гурт добре озброєних людей, здатних давати собі раду з чималими труднощами, то, знаючи, у який бік іти, я б тут же вирушив туди. По дорозі можна розпитати місцевих і йти за їх вказівками… Знаків, мабуть, є немало, і коли ти на правильному шляху, то починаєш помічати дерева, які цвітуть лише в тих землях, або зустрічати звірів, які живуть тільки там — як, скажімо, метаґаллінарії.

— Слава метаґаллінаріям! — сказав Бавдоліно і підняв чарку. Зосима запропонував випити за царство Пресвітера Йоана. Тоді заявив, що треба випити ще й за здоров'я Мануїла, і Бавдоліно відповів, що вип'є тільки тоді, коли Зосима вип'є за здоров'я Фрідріха. Відтак вони випили за папу, за Венецію, за двох куртизанок, з якими запізналися кілька днів тому, і врешті Бавдоліно не витримав першим — заснув, упавши головою на стіл, почувши перед тим, як Зосима ледве прошамкав:

— Ось яке воно має бути, життя монаха: не доскіпуйся, не водися з неправедним, не давай волю рукам…

Наступного ранку, все ще ледве ворушачи язиком, Бавдоліно сказав:

— Зосимо, ти чистий дурисвіт. Ти навіть гадки не маєш, де шукати твого Володаря Індій. Ти хочеш вирушити навмання і тільки й чекаєш, щоб хтось натякнув тобі, що бачив десь метаґаллінарія. Тоді ти притьмом мчиш туди, а там раз — і вигулькує перед тобою палац з самоцвітів, перед ним ти бачиш якогось чоловіка і кажеш: добридень, Пресвітере Йоане, як маєтеся? Скажи це своєму василевсу, а не мені.

— Але я візьму з собою мапу, — сказав Зосима, насилу розплющуючи очі.

Бавдоліно заперечив, що навіть добра мапа ясності не дасть, і все це буде нелегко, бо мапи, як відомо, неточні, особливо для тих місць, де побував щонайбільше Александр Македонський, а після нього більше ніхто. І він приблизно відтворив йому мапу, нарисовану Абдулом.

Зосима зареготав. Ясна річ, якщо Бавдоліно дотримується тієї єретичної і хибної думки, що Земля має кулясту форму, йому навіть думати не варто про цю подорож.

— Або ти покладаєшся на Святе Письмо, або ти язичник, який мислить так, як мислили ще до Александра, який, до речі, навіть не спромігся укласти бодай одну мапу. Писання твердить, що не тільки Земля, а й цілий Всесвіт має кшталт скинії, точніше, Мойсей зробив свою скинію як точну копію Всесвіту, від Землі до небес.