Ольга Рєпіна - Люба Елен із Бріджсвіла

На півдні славного острова Британія, на каменистому узбережжі протоки Ла-Манш стоїть невелике і затишне селище Бриджсвіл. В ньому живе чимало добропорядних англійців, і наша розповідь – про сім’ю Мітсвудів. Їх невеликий будиночок мальовничо розташувався на окраїні Бриджсвіла і втопає в зелені, створюючи контраст з пейзажем за селищем: дороги у каменистих розвалах узбережжя, пожухла трава і мальовничий краєвид прибою.

Родина Мітсвудів не велика, однак і не мала. Порахуйте самі: голова сімейства містер Нік Мітсвуд – колишній капітан, який може багато чого розповісти про життя, місіс Тора Мітсвуд – його дружина і домогосподарка, їхня донька Велла Порксайд, художниця, їхній зять – Симон Порксайд, дрібний бізнесмен, який увесь час перебуває у роз’їздах, і, нарешті, наша головна героїня – внучка бабусі й дідуся, донька мами і тата – Елен Порксайд.

Елен цього літа виповнилося шість років. У неї блакитні очі і біляве в’юнке волосся, ніс кнопкою і критично стулені рожеві губки. Ніхто з родичів, знайомих або друзів не бажав би потрапити їй на язичок, оскільки вона досить уїдлива і гостра на слівце, до того ж при поганому настрої вона ще й буркотлива, що іноді ускладнює життя оточуючим. Однак Ви, шановний читачу, не подумайте погано про нашу любу Елен. Вона, як усі маленькі і гарненькі дівчатка, реготушка і щебетуха, а буркотливість її, хочу вас запевнити, – якість спадкова. Дідусь Мітсвуд славився по всій окрузі своєю буркотливістю, а старожили Бріджсвіла ще пам’ятають прабабцю Елен, матір містера Мітсвуда – стару місіс Керолайн Мітсвуд. Вже з її бурчанням і кепським характером не міг зрівнятися ніхто в окрузі. Взагалі-то Елен потроху схожа на всіх своїх родаків: наприклад ніс і очі у неї від бабці Гвендолен Порксайд, яка мешкає у місті Йорк на ріці Уз, дивне в’юнке волосся – від тата Симона, котрий у далекому дитинстві був платиновим білявчиком і страждав від насмішок друзів і підвищеної уваги старих леді, які звали його янголятком і дарували за всякої слушної нагоди цукерочки в золотих обгорточках.

Тепер, коли ми познайомилися з усією родиною Мітсвудів, звернімо увагу на будинок, в якому вони мешкають. До речі, ви помітили, що сім’ю називають Мітсвудами, а не Мітсвудами та Порксайдами? Цим усі зобов’язані містеру Мітсвуду – голові сімейства і її капітану в бурхливому плаванні по житейському морю. І дім свій він будував із розрахунком, що в ньому житиме його донька Велла зі своїми майбутніми дітьми. Адже містер Мітсвуд обожнює дітей і, в першу чергу, свою єдину внучку Елен, пустунку і бешкетницю.

Дім Мітсвудів стоїть біля дороги, яка веде до моря. Старі дерева шумлять у саду, квітники і клумби прикрашають доріжку, викладену камінням, яка простягнулася від воріт до самого дому. Вся родина дуже любить свій сад і пильнує за тим, аби він виглядав мальовничо і був охайним. Елен часто працює в саду з бабусею Торою і дідусем Ніком, який вважає, що немає брудної роботи, і привчає Елен до працелюбності. Вона має власний інвентар, який змайстрував їй дід: маленькі зелені граблі, лопатку з червоною лакованою ручкою, фіолетове відерце. Все це Елен зберігає поруч з інструментами дорослих у великому, порожньому нині гаражі.

Для Елен кожні відвідини гаража – то мандрівка в незвіданий світ, наповнений новими відкриттями, адже тут їй дозволяють забивати маленьким лискучим молоточком цвяхи в дошку, крутити гайки, дивитися у старий бінокль, клацати нікому не потрібними вимикачами, катати по підлозі прозору скляну кулю… Та хіба мало чим цікавим можна зайнятися у старому гаражі, переповненому, як печера Алі-Баби, різними скарбами!

Та ще й з дідом… Він просто захоплює своїми оповідями про далекі мандрівки, які описує з великими перебільшеннями! Адже всі знають, що містер Мітсвуд був капітаном на невеликому суховантажному судні з нечисленною командою. Однак Елен все приймає за чисту монету, завжди захоплено слухає діда, і кращого слухача у містера Мітсвуда, ми гадаємо, не буде ніколи.

Але ж ми відволіклися, і от вже місіс Мітсвуд кличе сім’ю обідати. Відправимося з ними й ми, щоби уважно оглянути все всередині дому. Їдальня, дві спальні, дитяча, кабінет діда, вітальня – от і увесь будинок. В ньому витає особливий дух спокою і затишку, адже бабуся Елен – місіс Тора Мітсвуд – відома своїм беззаперечним смаком і вмінням рукодільничати.