Алан Мілн - Вінні-Пух

— Усі, всі. А головне, не забути про... ну, про те, що їдять. Бо раптом нам їсти захочеться!.. Тепер я подамся до Паця, а ти перекажи все Кензі, гаразд?

Пух попрощався з Кроликом і заквапився до пацевої хатки.

Паць сидів на ґанку і, заплющивши очі, гадав на ромашці, аби точно дізнатися — любить, не любить, плюне чи поцілує. Вийшло, що плюне, і тепер він силкувався згадати, на кого ж він загадав, — тільки б не на Пуха.

Цієї миті перед ним і вигулькнув Пух:

— Гей, Пацику! — захекано сказав Пух.— Ми йдемо в ех-спотикцію. Усі, всі. І беремо про... про... їзію. Одне слово, харчі. Треба щось там відкрити.

— Що відкрити? — злякано спитав Паць.

— Та щось таке, що відкривають.

— Не дуже люте?

— Крістофер Робін нічого не казав про лютість. Він тільки сказав, що в нього є, як його... е... е... ко... си...

— "Коси" я не боюся, — серйозно сказав Паць.— Я боюся тільки вовка. Та якщо з нами йде Крістофер Робін, тоді я зовсім нікого не боюся!

Незабаром усі-всі зібралися біля хатки Крістофера Робіна, і "ех-спотикція" почалася. Попереду виступали сам Крістофер Робін і Кролик, за ними Паць та Пух, далі Кенга з Крихіткою Ру в кишені й Сова, ще далі — Іа, а в самому кінці, витягнувшись довгою вервечкою, тюпали всі Кроликові Родичі та Знайомі.

— Я їх не запрошував,— ніби між іншим пояснив Кролик.— Вони самі взяли та й прийшли. Вони завжди так. Нехай собі спотикаються в самому кінці, за хвостом Іа.

— Мушу сказати,— озвався Іа,— що це неподобство. Ось що це таке! Я взагалі не збирався йти в цю... е... е... скопицію... чи як там Пух її назвав. Я прийшов тільки з почуття обов'язку. Та все ж, бачте, я тут, і якщо я повинен іти в кінці е... е... зкопитії — ви розумієте, про що я кажу,— то й дозвольте мені йти в кінці. А коли я щоразу, як мені захочеться трохи посидіти й відпочити, матиму клопіт розчищати собі місце від цієї дрібноти — Кроликових Родичів та Знайомих, то це вже буде не е... е... ступиція — чи як там на неї кажуть, — а просто метушня й мішанина. Ось що я мусив сказати.

— Я розумію Іа-Іа,— сказала Сова.— Якщо ви мене спитаєте...

— Я нікого ні про що не питаю,— перебив її Іа-Іа.— Навпаки, я сам усе всім пояснюю. Можете шукати Північний полюс, а можете відпочивати, сидячи на мурашнику. Мені байдуже.

Та тут з переднього ряду колони залунали вигуки.

— Уперед! Уперед! — кричав Крістофер Робін.

— Уперед! — гукали Пух і Паць.

— Уперед! — підгукувала їм Сова.

— Рушили! — сказав Кролик.— Я мушу бігти.

І він пострибав попереду "ех-спотикції", щоб крокувати поруч із Крістофером Робіном.

Так вони вийшли в похід до полюса. І по дорозі всі весело гомоніли про се та про те — всі, окрім Пуха, який саме складав пісню.

— Ось і початок,— сказав він Пацеві, коли початок був готовий.

— Початок чого?

— Моєї пісні.

— Якої пісні?

— Цієї самої.

— Якої?

— Якщо ти послухаєш, то все почуєш.

— А звідки ти знаєш, що я не слухаю?

На це Пух не знайшов, що сказати, і тому почав співати:

— Тс-с! — сказав Крістофер Робін, обернувшись до Пуха.— Ми якраз наближаємося до небезпечного місця!

— Тс-с! — сказав Пух, хутенько обернувшись до Паця.

— Тс-с! — сказав Паць Кензі.

_ Тс-с! — сказала Кенга Сові, а Крихітка Ру кілька разів підряд сказав "Тс-с! Тс-с! Тс-с!" самому собі.

— Тс-с! — сказала Сова Іа-Іа.

— Цитьте! — сказав Іа-Іа страшним голосом усім Кроликовим Родичам та Знайомим, і ті стали квапливо казати одне одному "Цить! Цить! Цить!", аж поки дійшло до останнього.

А останній (найменший із Кроликових Родичів та Знайомих) так перелякався, подумавши, що вся "ех-спотикція" тільки йому каже "Цить!", що вмить зарився в землю і просидів там униз головою два дні, поки нарешті упевнився, що небезпека минула. Потому він чимдуж подався додому й більше ніколи не витикався з-під маминої спідниці.

Його звали Кульчин Синок.

"Ех-спотикція" доспотикалася до річки, яка весело крутилася й перекидалася поміж високих скелястих берегів, і Крістофер Робін враз розпізнав, яка тут могла критися небезпека.

— Отут,— пояснив він,— найзручніше місце для схрону.