Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Можна, — відповів Олек і підійшов до невеликого музичного центру, що стояв на полиці. Мовчки переглядав диски. Малгося теж мовчала.

— Не хочеш розповідати, що в тебе з Каською? — спитала вона нарешті.

— Я ж сказав, що ми просто знайомі.

— А вона стверджує, що це не так.

— Тому більше я з нею не зустрічатимусь, — заявив Олек і почав щось шукати між дисків.

— Щось трапилося? — поцікавилася Малгося, силкуючись удавати байдужість, хоча сама аж вмирала від цікавості.

— Нічого, — відказав Олек, вмикаючи останній диск гурту «Один-вісім-Ель» і продовжуючи копирсатися на полиці.

— Каська нині всім показувала кулончик, який ти їй подарував… — сказала Малгося й підійшла до столу. — Такий самісінький, як той, подарований Камілі, — додала вона й мовчки почала складати Мацекові зошити.

— Не дарував я їй жодного кулончика, — відповів Олек. — І чому ми весь час говоримо про Каську?

— А про що ти хотів би поговорити? — запитала Малгося.

— До якого ліцею ви йдете?

— Ми з Мацеком хотіли б до ліцею імені Пруса або імені Міцкевича, — відповіла дівчина. — Звідси недалеко.

— А решта з вашого класу? — запитав Олек, силкуючись удавати байдужість.

— Хіба Каська тобі не розповідала?

— Дай мені спокій із цією Каською, — роздратовано мовив хлопець. — Не казала. Вона взагалі про такі речі не говорить. Зрештою, ти її знаєш краще й довше, ніж я.

— Більшість іде туди само, куди й ми. Є такі, що хочуть до Середмістя або далі, на Прагу, [19] Середмістя, Прага — райони Варшави. ( Прим. ред .) до ліцею імені Владислава Четвертого… Тебе хтось конкретно цікавить? — задиркувато спитала Малгося.

— Ні, просто питаю.

— А ти?

— Ще не знаю… Подивимося, як іспит складу.

— Напевне добре. Каміла розповідала колись, що ти найкращий учень у класі.

Олек не відповів. Зрештою, за мить повернувся Мацек із чаєм, варенням і… папугою на плечі. Усі троє почали навчати птаха насвистувати пісеньку. Про ліцеї, Каську і тим більше Камілу ніхто не згадував.

«Нічого собі, — думав Олек, повертаючись автобусом додому. — Ця ненормальна хвалиться якимсь кулончиком і всім патякає, що це від мене». Він був розлючений. Крім того, хлопець устиг довідатися, що про його побачення з Каською відомо Камілі. І… все марно, бо вона не приревнувала його, як колись Чорного Міхала. Олек не знав, чи не подзвонити до Каськи й не сказати їй, щоб вона не базікала дурниць, як ото про кулончик. А може, не робити цього? Лише зараз помітив, що в нього немає мобільного. Олек розхвилювався. «Тільки цього мені ще бракувало!» — буркнув хлопець і наддав ходу.

Коли він, захекавшись, забіг до помешкання, батьки саме переглядали новини по телевізору. Олек тихенько зачинив двері до своєї кімнати й сів біля столу. На ньому видніла записка, написана маминим почерком:

«Ти забув мобільний. Він дзвонив кілька разів, тому я його вимкнула».

Олек узяв мобілку. Увів PIN-код і прослухав одне із сімнадцяти повідомлень, залишених Каською, яка терміново хотіла з ним зустрітися й поговорити. Але про що? Решти повідомлень він навіть не слухав. Його анітрохи не цікавило те, про що Каська хотіла йому розказати.

Каміла закінчила говорити по телефону з Малгосею.

«Отже, Каська знову набрехала», — подумала вона, поклавши слухавку. І, невідомо чому, відчула величезне полегшення. Хоча сама щойно переконувала себе, що вся ця історія з Каською, Олеком та кулончиком її анітрохи не обходить…

— Що ви їй зробили? — запитала пані Чайка й глянула на присутніх у класі. Ніхто не відповів. — У вас вже вдруге складається така ситуація.

У голосі класної керівнички вчувалося невдоволення. Воно й не дивно: коли вчителька щойно заходила до класу, звідти вийшла заплакана Каська й побігла в бік туалету. Щось схоже трапилося в першому класі. Тоді говорили, що вона вішається на всіх хлопців. Цього разу було трохи по-іншому. Йшлося про золоті прикраси, якими захоплювалися дівчата в класі. А обвішана ними Каська розповідала, що це подарував їй Олек. Всі знали, який саме…

— …той, що раніше зустрічався з Камілою. Красунчик, який займається дзюдо, — розповідала Каська Зосі, а та, зітхаючи, задивлялася на неї й на золотий кулон.

Каська голосно розводилася про Олека й знай позирала в бік Каміли, чи та її чує. Каміла чула все, але ніяк не реагувала, хоча й знала від Малгосі, що кулончик, яким так хвалилася Каська, не був Олековим подарунком. Каміла вирішила не втручатися. Поки що. Та несподівано Каська почала хвалитися черговим «подарунком», браслетом.