Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

Міла : Є кілька. А яке це має значення?

Примабалерон : Теж хандриш? Як я?

Міла : Так.

Примабалерон : Ніхто тебе не розуміє, правда?

Міла : А ти звідки знаєш?

Примабалерон : Здогадався. Але це паскудно. Коли виявляється, що найближчі тебе не розуміють.

Міла : У подруги хлопець, і вона ним займається без кінця, а для мене вже часу не має.

Каміла написала так щиро, що аж сама злякалася. Того дня вони закінчили розмову по десятій, коли Камілині батьки почали вже сваритися. Давно вона ні з ким так гарно не спілкувалася, та ще й із таким дивним прізвиськом, як Примабалерон.

У наступні кілька днів Каміла весь час стриміла біля комп’ютера й спілкувалася із Примабалероном. Якось, повертаючись зі школи з Мацеком та Малгосею, вона сказала, що не піде до цукерні, бо має поговорити з кимсь в інтернеті. Мацек жартома назвав її зачарованою-зачатованою. Щось у цьому було, бо незнайомець з інтернету щодень чимраз більше причаровував Камілу. Вона розповіла йому про свята й Олека набагато докладніше, ніж Малгосі, зізналася, що сама не знає, чого хоче й чого прагне. Розповіла про Чорного Міхала, на якого дивилася тепер, мов на чужого. Поділилася своїми думками. Примабалерон не був таким балакучим. Звісно, він теж розказав їй, що ніхто його не розуміє, йому самотньо й однокласники його не сприймають. Але крім того, нічого більше не розповідав. Говорила переважно Каміла. Про свого співрозмовника знала, що він, як і вона, ходив до третього класу гімназії (про це здогадалася зі списку обов’язкової літератури, яку той мав прочитати), жив у Варшаві (учора їхав метро) й обожнював кіно. Писав класні листи.

«Я собі подумав, що тобі варто подивитися „Людину в залізній масці“ з ДіКапріо. Прекрасна акторська гра, та й фільм такий, що примушує замислитися над людською природою, над проблемами добра і зла».

Каміла подивилася його, фільм їй сподобався. Завдяки Примабалеронові вона нарешті повірила в слова Войтека, який одного разу переконував клас, що ДіКапріо — це не лише вродливий хлопець, а передусім хороший актор. Тоді ніхто йому не повірив. А тоді надійшов час, коли Каміла почала замислюватися над тим, хто такий Примабалерон і як він виглядає.

— Мене цей хлопець цікавить, — сказала вона Малгосі дорогою зі школи.

— Ти про цього свого з інтернету?

— Так. Того дня, коли ми з ним познайомилися, я собі наворожила, що хтось змінить моє життя. Так воно і є. Непоганий чувак. Щоправда, трохи таємничий, але класний. Ага, і ще нік в нього такий дивний.

— Який?

— Примабалерон. Дурний, правда?

Малгося аж зупинилася.

— Який?!

— О Боже, та я ж сказала: Примабалерон. Я розумію, що воно по-дурному, але…

— Та це ж Войтек! — Малгося сказала так, наче всьому світові це було відомо. — Він у мене десь тижнів зо два тому запитав твій номер на сервері, бо казав, що в нього хандра, а з тобою класно спілкуватися, а мобіла в тебе вимкнена. А я весь час думала, що ти невідомо з ким там познайомилася. Дивно, що ти не зрозуміла, що це Войтек…

— Каміло! Та скажи, у чому справа! — вигукнув Войтек, вибігаючи за нею з класу. Хвилину тому хлопець почув, що він підступний шахрай, підлий брехун і хам, але чому?! Цього вона йому не пояснила…

— Тобі відомо, у чому справа! — крикнула вона у відповідь і забігла до вбиральні. Войтек шарпонув клямку і, незважаючи на протести дівчат з інших класів, погукав у глиб приміщення:

— Якби я знав, то не питав би!

Але Каміла не відповідала. Войтек не зрозумів, чи вона пішла до вбиральні, бо їй було туди потрібно, чи щоб уникнути розмови з ним. Метушився біля дверей і бурмотів собі під ніс.

— Що вона мала на увазі? Що вона мала на увазі?

— А ти що тут робиш, залицяльнику за десятку? Чого під бабським тубзиком стримиш? — почувся знайомий голос.

Войтек озирнувся й побачив Алекса, котрий зневажливо дивився на нього. Войтек вирішив повернутися до класу.

— Ти не знаєш, що Каміла хотіла цим сказати? — спитав він Малгосю, котра сиділа в класі, схилившись над якоюсь книжкою.

— Інтернет, — буркнула Малгося й повернулася до читання.

— Який іще інтернет?! — Войтек геть нічого не розумів.

— Вона не знала, що Примабалерон — це ти.

— Як це «не знала»?! Як вона могла не знати?! — допитувався Войтек. Адже він давно розповів Камілі, як двоюрідний брат прозвав його Примабалероном, бо йому здавалося, що коли примабалерина — це жінка, то чоловічим відповідником має бути примабалерон.