Франц Кафка - Процес (збірник)

З часом прокурор і К. так здружилися, що між ними стерлась усяка різниця, породжена освітою, фахом та віком. Вони спілкувалися, немов знали один одного здавна, і якщо ззовні іноді здавалось, що з-поміж них хтось домінує, то цим старшим був аж ніяк не Гастерер, а К., що, спираючись на свій практичний досвід, майже завжди мав слушність; їх поєднала така щира дружба, якої за столом представників правосуддя ще не бачили.

Приятелі за столом завсідників дуже скоро помітили цю дружбу, і всі вже майже забули, хто привів К. у їхнє товариство, бо тепер за К. завжди стояв Гастерер; якби право К. сидіти за цим столом натрапило на сумнів, він міг би безперечно покликатись на Гастерера. Через те К. дісталось дуже привілейоване становище, бо Гастерера не менше шанували, ніж боялись. Уже навіть сила та вправність його юридичного мислення були варті зачудування, і хоч чимало фахівців принаймні не поступалися йому в цьому аспекті, ніхто не міг дорівнятися до нього в тій несамовитості, з якою він боронив свою думку. К. здавалося, ніби Гастерер, не спромігшись переконати свого суперника, принаймні наганяє на нього страху, вже побачивши його випростаний вказівний палець, чимало людей відсахувались. Тоді суперник неначе забував, що він у товаристві колеґ та приятелів, що йдеться лише про теоретичні питання, що насправді нічого аж ніяк не може статись, – він замовкав і навіть похитування головою вже становило мужність. Страшно було дивитись, коли опонент сидів десь далеко і Гастерер, знаючи, що на такій відстані важко дійти порозуміння, лише трохи відсував страву й поволі підводився, щоб самому підійти до співрозмовника. Ті, хто сидів поблизу, задирали голови, щоб побачити вираз його обличчя. А втім, такі ситуації траплялися нечасто, Гастерер міг так розхвилюватись лише через юридичні питання, і здебільшого ті, що стосувалися процесів, які тепер або в минулому провадив він сам. А коли таких питань не зачіпали, він був приязний та люб’язний, його усмішка – мила, а всі пристрасті належали тільки стравам і напоям. Інколи навіть траплялося, що він не дослухався до загальної розмови, а повертався до К., клав руку на спинку його стільця і півголосом розпитував про банк, потім сам говорив про свою роботу або розповідав про знайомих дам, що завдавали йому не менше клопоту, ніж правосуддя. Більше ні з ким із товариства він не розмовляв отак удвох, тож не раз, коли хто хотів чогось домогтися від Гастерера, – здебільшого тут ішлося про примирення з колеґою, – то спершу просив К. про посередництво, і той завжди охоче і легко виконував цю послугу. К. узагалі, навіть не користаючи в цьому аспекті зі своєї дружби з Гастерером, з усіма поводився дуже чемно і скромно, а до того ж тямив на тому, що набагато важливіше за чемність і скромність: непомильно розбирався в ієрархії цього товариства правників і до кожного ставився відповідно з місцем, яке той посідав у цій ієрархії. А втім, тут йому у великій пригоді ставав Гастерер, бо то були приписи, яких ніколи, хоч як розшаленівши, не порушував навіть він. Через те й до молоді в кінці столу, яка ще не займала жодних місць у ієрархії, Гастерер завжди звертався як до гурту, не розчленованої на індивідів спільноти. Проте саме молодь засвідчувала йому якнайвищу пошану, і коли близько одинадцятої години він підводився, щоб іти додому, хтось один уже допомагав йому вдягнути важке пальто, другий, низько схилившись, відчиняв двері і, звичайно, притримував їх, коли вслід за Гастерером з кімнати виходив К.

Якщо попервах К. Гастерера або той його проводжали якийсь шмат дороги, то згодом такі вечори здебільшого закінчувались тим, що Гастерер просив К. зайти до його помешкання і трохи побути з ним. Тоді друзі ще з годинку сиділи за горілкою та сигарами. Ці вечори були такі любі Гастерерові, що він ні разу не захотів відмовитись від них, навіть коли взяв до себе жити на кілька тижнів одну бабу на ймення Гелена. То була вже немолода дебела жінка з жовтавою шкірою і чорними локонами, що завивались навколо лоба. К. бачив її попервах лиш у ліжку, звичайно вона лежала там без усякого сорому, читала якийсь дешевий роман і не дослухалась до чоловічої розмови. Аж коли наставала пізня година, вона витягувалась, позіхала і жбурляла, якщо жодним іншим способом не могла привернути до себе уваги, книжку в Гастерера. Тоді той, сміючись, підводився, і К. прощався. Проте згодом, коли Гелена вже набридла Гастерерові, вона стала дуже заважати товариським посиденькам. Вона зустрічала чоловіків цілком вбрана, і то здебільшого в одяг, який, певне, вважала за дуже коштовний та витончений, хоча насправді то була якась стара перешита бальна сукня, справжнє одоробло, обвішане задля прикрас кількома рядами довгих торочок. Який саме вигляд мала та сукня, К. достоту не знав, бо певною мірою уникав дивитися на Гелену і годинами сидів з напівопущеними очима, тим часом як вона, вихиляючись, ходила по кімнаті або сідала десь поряд; згодом, коли їй ставало дедалі важче зберігати власне становище, вона, опинившись у скруті, навіть спробувала віддавати перевагу К., щоб пробудити ревнощі Гастерера. То була потреба, а не підступність, коли вона з оголеними заокругленими жирними плечима нахилялася над столом і наближала до К. своє обличчя, змушуючи поглянути на неї. Вона домоглася тільки того, що наступного разу К. відмовився заходити до Гастерера, а коли згодом знову зайшов до нього, Гелену вже остаточно послали під три чорти. Цього вечора друзі засиділись дуже довго, пили за Гастереровим наполяганням на брудершафт, а додому К. ішов аж очманілий від курива та випивки.