Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

• • •

Центром мексиканської війни проти картелів є Сьюдад-Хуарес. Як і багато інших міст на кордоні зі США, Хуарес був брутальною місциною. За мексиканськими стандартами місто не бідне – бари і кнайпи тако на деяких центральних вулицях ніби трансплантовані з Техасу; але далі від центру – веремія робітників, які в розпачі тяжко гарують на фабриках maquiladora на піщаних окраїнах, де збираються на експорт телевізори й холодильники. На схилі гори на західній окраїні хтось величезними білими літерами, аби видко було в усьому місті, написав: «СЬЮДАД-ХУАРЕС: БІБЛІЯ – ЦЕ ІСТИНА. ЧИТАЙТЕ ЇЇ».

Донедавна якась сила – божественна чи ні – більш-менш утримувала мир. У нормальний рік ставалось близько 400 убивств, що не дуже погано для міста з населенням півтора мільйона, не кажучи вже про те, що воно дуже бідне і лежить на кордоні з країною, де закони про зброю забезпечують вільний і широкий доступ до неї. Проте в 2008 році щось перебігло злочинним світом. Значно зріс рівень насильства: щомісяця до міської трупарні потрапляло 300 трупів.

Ці вбивства свідчили про існування організованої злочинності: чимало жертв були вбиті кулями великого калібру, випущеними з cuerno de chivo , або «рога козла», як там називають АК-47, через те що в нього магазин подібний до ріжка. Багато покійників – не з міста, вони або мандрівні кілери, або їхні жертви, викрадені в якомусь штаті й привезені до Хуареса, аби їх тут анонімно спекатися. Якоїсь миті місто почало класифікувати 50 тіл на місяць як «невідомі». За президентства Кальдерона 25 тисяч людей просто щезло, переважно потрапивши до морозильних камер міської трупарні в Хуаресі. У більшість днів невеличкі черги членів сім’ї тулилися біля високої огорожі будинку, сподіваючись ідентифікувати зниклого родича.

Чому мексиканські картелі раптом узялися тяжко воювати за таку місцину, як Хуарес? На перший погляд здається, буцім це місто особливої ваги для наркокартелів не має. Воно робить нульовий внесок у постачання наркотиків, які вирощують далеко на південь і захід, у Сьєрра-Мадре (у випадку марихуани та опіумного маку) і далеко на південь, у Південній Америці (коли йдеться про коку для кокаїну). Місто не є центром попиту: вартість місцевого роздрібного ринку незначна порівняно з великими американськими містами по той бік кордону. Але битва за контроль над містом була настільки напружена, що тривала кілька років, і замордовано було більше людей, ніж будь-де у світі.

Реальна цінність Хуареса для картелів, звичайно, полягає в його ролі як брами до набагато більшого ринку. За оцінкою Управління боротьби з наркотиками США, покликаного позбавити Америку улюбленого зла, близько 70 % кокаїну, що надходить до США через Мексику, перетинає кордон у Хуаресі. Чимало ненаркотичної контрабанди завжди плинуло через цю частину пустелі Чихуахуа. Ще до злету кокаїну в 1970-х роках Хуарес був улюбленим місцем американських одноденних туристів, які приїжджали по дешевий алкоголь, недорогий ремонт автомобілів, послуги стоматології, повій і всього іншого, у чому низькооплачувана робоча сила Мексики збиває ціни. Коли прилітаєте в місто, важко сказати, де закінчується Хуарес і починається Ель-Пасо в Техасі.

Щоб спробувати задушити картелі, американська і мексиканська влади зробили все можливе для ускладнення перетину кордону. Після терактів 11 вересня посилилося патрулювання кордонів США (що дратувало і легальних бізнесменів, і шахраїв: «Міністерство внутрішньої безпеки – от козли!» – скаржився мені якось бармен із Хуареса, нарікаючи на занепад бізнесу американських турів-одноденок). Але побічним економічним наслідком ущільнення кордону є здорожчання всіх пунктів пропуску. На кордон завдовжки 2000 миль між Мексикою і найбільшим у світі ринком наркотиків припадає лише 47 офіційних прикордонних переходів, а з них кілька набагато більші за решту за обсягом пропуску контейнеровозів. Картель, який не може контролювати хоча б один із них, далеко не піде.

Тому отака конкуренція у боротьбі за кожний пункт. Хуарес – не єдине прикордонне місто, уражене безоглядним насильством: за останні роки полем бою картелів стали такі міста, як Тіхуана, Рейноса й Нуево-Ларедо. У шістьох мексиканських штатах, які межують зі США, найвищі показники вбивств у Мексиці. З ними конкурують лише великі портові міста, як-от Веракрус і Мічоакан, які за це високо цінуються картелями. Саме через дефіцит пунктів пропуску наркоторгівці ладні битися за них до останнього.