Христофор Колумб: Щоденник першої подорожі

Адмірал не хотів затримуватися, ідучи проти вітру [barloventeando], щоб упевнитися, чи є близько земля, хоча він вважав, що і на північ, і на південь обов'язково повинні бути якісь острова, як насправді і було, і він йшов між ними, тому що його бажанням було слідувати далі до Індій; «… Погода сприятлива, тому, маючи надію на господа, на зворотному шляху все це зможу я оглянути…» — такі його слова.

Тут пілоти показали свої морські карти. За обчисленням пілота «Ніньї», флотилія опинилася в 440 лігах від Канарських островів, пілота «Пінти» — 420 і пілота адміральського корабля — точно в 400 лігах від цих островів.

Четвер, 20 вересня. Пливли в цей день на захід, чверть на північний захід, так як вітри неодноразово змінювалися затишшям. Пройшли 7 або 8 ліг. На корабель прилетіло два флькатраци, а потім ще один — вірна ознака близькості землі. Бачили багато трави, хоча минулим днем її не було помітно. Зловили руками птицю garjao, схожу на чайку. То була річкова, а не морська птаха, і лапки у неї такі, як у чайки.

Незадовго до сходу сонця з співом залетіли на корабель дві або три птиці з тих, що живуть на землі, але вони зникли, як тільки сонце зійшло. Потім прилетів з заходу-північно-заходу алькатрац, а він летів на південний схід — ознака того, що він залишив за собою землю до заходу-північного заходу, тому що сплять ці птахи на суші, а вранці вилітають в море в пошуках їжі і від землі вони не віддаляються більш ніж на 20 ліг.

П'ятниця, 21 вересня.

Більшу частину дня було затишшя, потім подув несильний вітер. За день і ніч, просуваючись вперед, то в своєму напрямку, то іншим курсом, пройшли близько 13 ліг. На світанку побачили стільки трави, що, здавалося, все море кишіло нею, і вона йшла з заходу. Бачили алькатраців; Було дуже спокійне море, як річка, погода, якої краще і бути не може. Бачили кита — ознака близькості землі, — тому що кити плавають неподалік від берега.

Субота, 22 вересня.

Пливли до заходу-північного заходу, часом дещо відхилялися то в одну, то в іншу сторону, і пройшли 30 ліг. Трава майже не зустрічалася. Бачили кілька «pardelas» та інших птахів.

Адмірал при цьому пише: «Мені був потрібен цей противний вітер, тому що мої люди дуже турбуються, вирішивши, що в цих морях не дмуть вітри для повернення до Іспанії».

Деякий час трава не попадалась, а потім з'явилася — і дуже густа.

Неділя, 23 вересня.

Пливли на північний захід, деколи відхиляючись на чверть на північ, а іноді і своїм шляхом, тобто на захід. Пройшли 22 ліги. Бачили голуба, алькатраца, ще одну річкову птицю і білих птахів. Трави траплялося багато, і в ній були знайдені раки. Так як море було тихе і гладке, люди почали нарікати, кажучи, що море тут дивне і ніколи не задмуть вітри, які допомогли б їм повернутися в Іспанію.

Але незабаром почалося сильне хвилювання при безвітряній погоді, що всіх дуже здивувало. Адмірал ж з цього приводу зазначав: «Велику користь принесло мені це бурхливе море і подібного, мабуть, не траплялося з часів юдиних, коли євреї нарікали на Мойсея за те, що він звільнив їх з полону».

Понеділок, 24 вересня.

Пливли своїм шляхом на захід, вдень і вночі і пройшли 14,5 ліг. На корабель залетів один алькатрац. Бачили багато «pardelas».

Вівторок, 25 вересня.

Більшу частину дня стояло затишшя, потім подув вітер, і до ночі йшли своїм шляхом на захід.

Адмірал мав бесіду з Мартіном Алонсо Пинцоном, капітаном каравели «Пінта», щодо однієї карти, яку три дні тому відіслав на каравелу і на яку, як виявилося потім, адмірал виставив деякі острови в цьому морі, а Мартін Алонсо сказав, що вони знаходяться не в цих місцях. Адмірал відповів, що і йому теж так здається, а якщо їм не зустрілися острова, то це пояснюється дією течій, які постійно відносили кораблі на північний схід. Тому пройдена насправді відстань повинна бути менше зазначеної пілотами. Тримаючись цього переконання, адмірал попросив, щоб йому переслали згадану карту, і, коли її передали, адмірал почав прокладати на карті курс спільно зі своїм пілотом і моряками. На заході сонця Мартін Алонсо Пінцон показався на кормі свого корабля і з радісним видом викликав адмірала, вітаючи його, бо він побачив землю.

Почувши настільки тверду заяву Пінцона, він, за його словами, кинувся на коліна і подякував господа нашого, а Мартін Алонсо та люди його виголосили: «Слава в вишніх богу» [Gloria in excelsis Deo]; так само вчинив і екіпаж його, а ті, що знаходилися на «Ніньї», підійнялися на щогли й на снасті і всі в один голос стверджували, що земля. Так здавалося і адміралу, який вважав, що він знаходиться в 25 лігах від неї. До ночі всі були переконані, що земля лежить десь поблизу. Адмірал наказав усім кораблям відхилитися від звичайного шляху на захід і йти всім кораблям на південний захід, в тому напрямку, де здалася земля.