Жан Марі Ґюстав Ле Клезіo - Золотошукач

Коли раптом герой художнього твору напрямки звертається до читача, наче залучаючи його розділити з ним свій погляд, ідеться про наближення описуваних подій до часу читача, а події роману «Золотошукач» непідвладні часові, в романі йдеться про вічні істини, що не дають спокою людству цілі сторіччя. Герой роману стверджує, що він знайшов те, чого потребував. Кожен читач зрозуміє це згідно зі своїм власним досвідом. Якщо зануритись в Інтернет, там можна знайти різні, часом діаметрально протилежні, судження про роман «Золотошукач» і його персонажів, але це — доказ у дії, в динаміці того, що зміст цього твору працює на різних рівнях, його може сприймати кожен, знаходячи в ньому щось своє. Літературний критик Анрі Пейр сказав, що Ле Клезіо належить до п’яти чи шести найяскравіших письменників Франції XX сторіччя. Залишається додати, що письменник є неперевершеним будівничим, який майстерно вибудовує витончені, привабливі, міцні і багатогранні, реальні й містичні, багаті складові свого твору, чим підкреслює невимірність Божої таємниці і щедрість життя, примушує читати і перечитувати окремі уривки, замислюватися над ними, аби віднайти те раціональне зерно, яке необхідне за даних обставин, бо якщо ця книжка потрапила до ваших рук, це означає, що й ви причетні до великої таємниці, якою Ле Клезіо ділиться з нами.

Пірати, флібустьєри, авантюристи, хапуги і лицарі нікуди не зникли, всі вони прагнуть свободи, кожен на своєму рівні, але серед них були, є і будуть корсари духу, обранці інших світів, планетарного і космічного вимірів, ім’я яким Справедливість, Гідність, Повага і Любов до ближнього. Тоді ближній стає Ближнім, а вітер, хвилі, небеса, вся краса явленого світу — це те тло, на якому розквітають якості, яких потребує життя, аби Жити!

Галина Чернієнко, 17 лютого 2011 року

Філао, або казуарина — різновид дерев з хвощеподібним листям, що ростуть на островах Океанії та в Австралії (прим. перекладача) .

Гібіскус, або китайська троянда — тропічна рослина з яскравими квітами.

Дерево шальта, або слонова яблуня — вічнозелене дерево заввишки 30–80 м, завширшки до 6 м, росте в передгір’ях Гімалаїв, на островах Океанії. З її плодів, які нагадують яблука, готують прохолоджувальні напої та приправи.

Офіури — хижі морські м’ясоїдні зірки з п’ятьма щупальцями.

Онаґо — донна риба, делікатес.

Труа Мамель — гори на острові Маврикій, топонім, що перекладається як «три пипки».

Кафіри, або кафри — від арабського кафір, тобто невірний, невіруючий, назва південноафриканського народу коса.

Джамбороза — тропічне дерево Ост-Індії, плоди якого за форму і аромат називають трояндо-яблуками і застосовують для виготовлення сиропів та десертів.

Множина названих іменників є винятком з правила, що відомо всім, хто знає французьку мову.

Сумах — рід деревних або кущових рослин родини сумахових, поширені в Північній Америці, Східній Азії, в Криму та на Кавказі, лікарська, дубильна і фарбувальна рослина.

Майно неплатоспроможного боржника і борги.

Маррони — негри-втікачі, що боролися проти колонізаторів. Слово походить від французького іменника marron — каштан, каштановий.

Тасман Авель Янсон (1603–1659), голландський мореплавець, відкрив землю Ван Дьємена, тепер Тасманія, архіпелаг Тонґа і острови Фіджі.

Біско Джон (1794–1843), англійський дослідник Антарктиди.

Вілкес Чарльз (1798–1877), американський адмірал, дослідник антарктичних земель.

Gunnies, ґанні (англ.) — джут, джутовий мішок, мішковина, з якої місцеве населення робило собі одяг.

Томбалакока, або дерево додо — ендемічна порода дерева острова Маврикій з надзвичайно твердою шкаралупою плоду, насінина якого проростає лише після її перетравлення птахом додо, теж ендеміком, знищеним голландськими мореплавцями ще у XVІІ ст. У наш час є успішні спроби відновлення цієї породи дерева шляхом годування індиків його насінням.

L’etang, з французької, ставок, водойма, прізвище головного героя є так званим «промовистим» ім’ям.