Леонид Платов - Секретний фарватер

Олександр, одначе, не тільки ретельний виконавець, він і самолюбний. Він одразу ж викинув з голови слова “по можливості” і замінив їх словом “будь-що”.

Химерний камінь пересунувся на кілька метрів до лісу — майже непомітно для ока.

Опинившись під заслоною дерев, порушник підвівся і попрямував уздовж берега. Олександр тріпнув головою. Що це? Він зненацька оглух? Потім згадав: на Зміїний піде диверсант світового класу, що вже бував у бувальцях.

Людина-жаба рухається зовсім нечутно, не спотикаючись об каміння, не зачіпаючи гілок, не чалапаючи ластами по гранітних плитах.

Схоже на німе кіно!

Ковзаючи над землею, мов привид, він звернув під прямим кутом, подався назад, знову повернув.

У його рухах немає поквапу чи непевності. Це планомірний пошук. Додержується якихось незрозумілих прикмет, — може, лічить кроки?

Ось він підніс руку до очей, звірився з годинником чи компасом, у задумі постояв над урвиськом. Хвилину чи дві горбатий силует чітко відбивається на тлі зоряного неба, потім щезає так само раптово, як і з’явився.

Олександр схопився з місця.

Миттю натягнув маску, запхнув до рота загубник, двома стрибками опинився на гранітній плиті, де щойно стояв порушник. На бігу стрельнув з ракетниці вгору. І, навіть не побачивши дугастого зеленого розчерку на небі, кинувся сторч з кручі навздогін ворогові…

Плинний морок огорнув Олександра.

Під ногами він відчув дно, спружинив, випростався і розглядівся.

У темряві масною плямою проступало світло. Порушник засвітив ліхтар.

Олександр пригадав, як гвардії капітан-лейтенант в одному своєму “повчанні” ділив мужність на фази.

“Перша фаза, — казав він, — найважча. Друга — буде трохи легша. Поклав, скажімо, пробитися до ворожої гавані. Пробився! А потім уже підхопить, понесе — тільки встигай реагувати на ситуацію”.

Як завжди, гвардії капітан-лейтенант мав рацію. Опинившись під водою, Олександр відчув себе певніше. Першу фазу перейдено. Тепер лишається тільки реагувати на ситуації.

Ось масна пляма заколивалася, почала неквапом посуватися вздовж берега. Видно, порушник усе ще шукає.

Олександр поплив услід — дуже обережно, щоб не наштовхнутися на підводний камінь, не наскочити з розгону на обривистий берег. Одначе гранітна основа острова немовби розсунулася перед ним.

Пірнули під скелю!

Відвівши руку набік, Олександр торкнувся ковзької, порослої мохом стіни. “Проминаємося всередину острова!”

Світла плямка стрімко піднялася вгору. Олександр кинувся за нею і виплив на поверхню.

Конусовидний промінь, як комета, пробіг по гранітному скледінню, ребристих вгнутих стінах, грифельно-чорній спокійній воді.

Це грот, але він обшитий зсередини залізним кріпленням чи перекриттям. У глибині видніється щось схоже на причал.

Олександр устиг побачити це мигцем. Порушник знову пірнув. Негайно зробив те ж саме і Олександр, так наче незримий трос зв’язував нерозривно обох плавців.

Майже водночас вони спустилися на дно. Сніп світла заборсався, відштовхуючись од порослих мохом стін, вихоплюючи з імли нагромадження плит і довгасті жмутки водоростей, що ледь гойдалися.

Хоч би промінь зненацька не різонув! Олександр протиснувся в щілину між двома підводними каменями, притулився до них, злився з ними.

Порушник, здається, стурбований. Промінь ліхтаря описував криві, квапливо оббігав дно, повертався, ковзав по палях. Грот був порожній.

Нагло ліхтар скочив догори. Олександр також виринув.

Бойовий плавець уже видерся на пірс і сидів там.

Він весь сірий, ніби виліплений з глини. Навіть волосся на голові здається сірим. Обхопив руками підняті коліна, спер на них підборіддя. Певно, звик так відпочивати, сидячи зовсім нерухомо, ніби закам’янівши. А може, обмірковує? Те, що грот порожній, очевидно, здивувало і занепокоїло його.

Олександр скористався з короткого перепочинку. Трохи висунувши обличчя з води, жадібно роздивляється на грот.

Ліхтар, поставлений на пірс, кидає сніп світла догори і трохи набік. Промінь зламаний на вигині склепіння.

Грот навряд чи штучний. Видається надто велетенським. А втім, чого тільки не понаспоруджували люди під час війни!

Пірс, звичайно, збудовано: на його дальньому краю чорніє щось кубоподібне, немов склад чи ремонтна майстерня.

Прірву грошей, певне, вгатили в усе це!

Однак печать занедбання лежить на всіх спорудах. Залізні конструкції повгиналися. Від кам’яного помосту відвалилося дві чи три плити.