Александр Насибов - Безумці

Абст. Так. Далі.

Бретмюллер. Застопорили двигуни — в останню мить здалося, що корабель почав повертати праворуч. Можливо, міркував я, нас іще не помітили, не варто виказувати себе шумом гвинтів. Але я помилився. Я зробив подвійну помилку. Я погубив людей, човен!..

Абст. Не відхиляйтесь. Розповідайте про найважливіше. Поки що мене цікавлять тільки факти. Згодом, коли ви одужаєте, ми повернемося до цієї розмови.

Бретмюллер. Дайте мені сигарету.

Абст. Для людини у вашому стані тютюн — найміцніша отрута!

Бретмюллер. Тільки одну сигарету!

Абст. Не можна.

Бретмюллер. Які ви жорстокі!

Абст. Я бажаю вам добра. Та ми даремно витрачаємо час.

Бретмюллер. Під водою ми стали на гідроакустичну вахту. Акустик доповів, що корабель підходить ближче. Я хотів було збочити з курсу корвета, але не встиг. Він розпочав бомбометання. Перша серія вибухів лягла ліворуч од нашого човна. Нас дуже струсонуло. А бомбування тривало. Корвет немов оскаженів, він крутився над нами і жбурляв нові й нові серії глибинних бомб. Вибухи, вибухи!.. Людей було оглушено. Човен кидало з боку на бік. За цих умов я прийняв рішення пливти. Я повинен був зробити спробу відвести човен… Боже, знову той самий біль у голові! І серце… Швидше відчиніть вікно. Повітря!

15 годин 41 хвилина. Препарати перестали діяти. Свідомість було відновлено на 38 хвилин.

Зроблено аналіз мозкових струмів, щоб з'ясувати, наскільки уражені його глибинні відділи. Результат різко негативний.

Четверта спроба.

Дозу групи ін'єкцій збільшено на 300 000 одиниць. Час — 18 година.

Відновлено свідомість о 18-й годині 47 хвилин.

Абст. Ось ми й знову зустрілися. Дайте-но руку. Пульс дещо прискорений, але так воно й має бути. Все гаразд. Розповідайте далі. Проте я повинен попередити: ви дуже швидко заснете. Тому поспішайте.

Бретмюллер. Голову мені перев'язано. Я відчуваю велику слабість. Що зі мною?

Абст. Нічого особливого. Лікування йде як слід. А голову перев'язали, бо ви вдарилися.

Бретмюллер. Напевне, сильно. Дуже болить. Отут…

Абст. Не чіпайте пов'язку! Опустіть руки, сядьте зручніше.

Бретмюллер. Чому ви не дасте мені поїсти? Раніше на столі завжди був обід… А втім, я й не їв би. Не можу. Паморочиться в голові. Паморочиться і болить.

Абст. Біль мине. Щодо харчування, то вам дають спеціальне харчування, коли ви втрачаєте свідомість. Звичайна їжа поки що для вас не годиться. Потерпіть, невдовзі видужаєте, і все буде гаразд. Розповідайте, я слухаю.

Бретмюллер. На чому я зупинився?

Абст. Вас бомбили, ви прийняли рішення відійти.

Бретмюллер. Так! Ми перейшли на ручне керування кермом, вимкнули всі допоміжні механізми, навіть машинки регенерації повітря, щоб до краю зменшити шуми човна. Електродвигуни, запущені на найменші оберти, ледве обертали гвинти. Ми довго маневрували, дуже довго. І нарешті нам пощастило відірватись од переслідування. Я зітхнув полегшено. Гадав, це — порятунок. А човен наближався до загибелі!

Абст. Що ж з вами трапилося? Сіли на мілину чи наштовхнулись на оту конічну скелю?

Бретмюллер. Я забув про припливну течію, яка в цих місцях занадто стрімка. А тоді саме був великий приплив.

Абст. Течією вас ударило об скелю?

Бретмюллер. Аби це!.. Та я веду далі. Минуло з півгодини, а ми, як і до того, рухалися на малих обертах. Курс було прокладено так, що скеля лишалася осторонь. І раптом човен, тицьнувшись скулою в перепону, різко збочив. «Повний назад!» — скомандував я. Мотори завили на граничних обертах. Човен одскочив, дістав міцного удару в корму і затремтів у вібрації. «Гвинти!» — закричав мій помічник. Миттю було вимкнуто двигуни. Та ми спізнилися. Трапилося найстрашніше: човен втратив гвинти! Обидва гвинти!..

Абст. Удар носом і одночасно удар кормою? Не збагну, як це могло трапитися.

Бретмюллер. Збагнете, дослухавши до кінця…. Дайте мені сигарету.

Абст. Ні.

Бретмюллер. Благаю вас, одну сигарету!

Абст. Ні в якому разі. А то я стану вашим убивцею.

Бретмюллер. Мені дуже погано. Голова болить… Тьмариться в очах. Дайте води.

Абст. Випийте це. Застерігаю: буде гіркувато, проте зніме біль… Отак. Тепер вам краще?