Павло Загребельний - Марево

— Це найбільше мене засмучує, — зітхнув фармандар. — Бачите, ця компанія могла б купити всі необхідні їй землі у нашого уряду, а він вже, в свою чергу, заплатив би мешканцям оазису чи допоміг би їм переселитися на нові землі. Але ви самі розумієте, що купувати такий добрячий шматок землі — це не так дешево. В цієї ж компанії з іранським урядом ще кілька років тому укладена угода, в одному з пунктів якої сказано приблизно таке: «Іранський уряд у відношенні всіх земель, які не використовуються Іраном в той момент, коли компанія звернеться з просьбою, дасть дозвіл на безкоштовне користування ними». Розумієте, у компанії була нагода одержати багатющі родовища торію зовсім безкоштовно. Для цього вимагалося лише одне: вигнати звідти населення і остаточно перетворити пустиню на дике, незаселене місце.

— Але для чого ж було укладати такий дивний договір! — запально вигукнув Трубачов. — Адже це означає навіть не продавати свою країну по шматку, а просто роздавати.

— Це все дуже складно, — сумно промовив губернатор. — Не думайте, що ми самі не розуміємо всіх переваг повної незалежності. З цього приводу я хотів би нагадати вам той факт, що ще в 1931 році меджліс прийняв закон «Про земельне володіння іноземних громадян в Ірані», який анулював право іноземних громадян на володіння землею в нашій країні. За цей закон голосував і мій покійний батько Салех Кашані. Але проходить час, і обставини змінюються. Наша країна надто відстала, щоб обходитися лише своїми силами. Нам погрібна допомога, а хто дає допомогу без користі для себе?

— Така країна є, — нагадав йому професор. — Радянський Союз, як вам, мабуть, відомо, допомагає багатьом країнам без будь-якої користі для себе.

— Я цього не знаю, — втомлено відповів фармандар. — Я маленька людина, чиновник, який служить своєму урядові, я не займаюся великими політичними проблемами. Так, так, я нічого не знаю. Але я люблю свій Іран, повірте мені.

— Ми вам віримо, — сказав професор. — Дозвольте подякувати за щире ставлення до мене і моїх товаришів і давайте, будь легка, домовимося про те, як нам продовжити нашу роботу.

І воші почали обговорювати план подальших дій.

Хорасан — область на півночі Ірану, головне місто — Мешхед.

Xауз — водосховище.

Шербет — прохолодний напій з фруктового соку і цукру.

Ізафет — родовий присвійний.

Такири — знижені ділянки у пустинних місцевостях з гладкою глинястою білою або буруватою поверхнею, щільною і твердою.

Фірдоусі (934-1025) — геніальний таджицько-персидський поет. «Шах-наме» — «Книга царів», поема Фірдоусі, одна з найбільших епічних поем світової літератури.

Нізамі (1141–1203) — геній азербайджанської і світової літератури.

Азар — дев’ятий місяць іранського сонячного року, що відповідає періоду з 22 листопада по 21 грудня.

Дервіш — член мусульманського ордена, свого роду монах ісламу. Іслам — релігія, заснована, за арабськими переказами, пророком Мухаммедом (Магометом) в 7 ст. і викладена в корані. Коран — «священна» книга ісламу, збірник різноманітних легенд і міфів; містить виклад віри, правила моральності, а також побутові і юридичні норми.

Намаз — мусульманська молитва, яку виконують п'ять разів на день.

Парс — область в Ірані, Ісфаган — місто.

Шахрдар — начальник міста.

Сааді (1184–1291) — геніальний таджицько-персидський поет.

Хурджин — сідельна торба.

Дувал — глиняний паркан.

Карагач — вид в'яза.

Фарнег — чужинець

Палас — тонкий килим з вовни або бавовни.

Лаваш — прісний хліб, що нагадує наші коржі.

Салмані — перукарня.

Баші — ватажок, начальник.

Той — весільне гуляння, банкет.

Джаним — милий (звертання).

Еркек-селін — багаторічна кущувата зелена рослина, росте на барханних пісках; сюзен — піщана акація.

Голестан — місце, де росте багато троянд.

Кебаб — м'ясна страва.