Юліан Семенов - Відчай

Зайшов Берія і до Кузнецова (за протоколом щомісяця заходив до секретаря ЦК, хоч сам був членом Політбюро; це ввійшло в звичай при Сталіну, коли він сформував свій Секретаріат, — на зміну Крестинському і Серебрякову привів Молотова, той також підібрав людей по собі; і Зінов'єв, що приїжджав з Пітера, і Риков з Каменевим вважали своїм обов'язком зазирнути до секретаря ЦК — зосередження всієї поточної роботи; відтоді й почалося, попили чаю з сухариками, Берія заговорив про те ж саме: «Атомний проект забирає весь час, треба висувати на Луб'янку сильну людину, кандидатури в мене немає, назвав би Гоглідзе чи Багірова, але, гадаю, доцільніше призначити росіянина, не можна не зважати на настрій великого народу, що кров'ю заслужив право зайняти чільне місце в країні…»

Берія знав, що удар, якого завдав Жданов по Ахматовій і Зощенку, був прелюдією широкої кампанії проти інтелектуалів; як завжди, Сталін порекомендував спочатку вдарити по росіянах: «Наші все витерплять, не страшно, зате розв'яжемо собі руки в головному». Він ретельно калькулював можливу реакцію західних друзів, тому атаку починав спроквола, заздалегідь вибудовуючи лінію захисту. «Винен Жданов, його ідея».

Судячи з того, як Сталін після перемоги правих в Ізраїлі роздратовано кинув йому: «Подивіться уважно, чим займається наш Єврейський антифашистський комітет, народові набрид безконечний плач ізраїлів», Берія зрозумів, що настав час готувати компрометуючі матеріали на керівників комітету — Лозовського, Міхоелса, письменників Переца Маркіша і Фефера. Отже — новий процес?

Ні, він не хоче так просто втрачати репутацію, яку здобув у тридцять дев'ятому.

…За день перед тим як Сталін призначив його заступником Єжова, — того вже звільнили, в наркоматі не з'являвся; — він віддав непідписанийнаказ «почистити»єжовські підвали; цілу ніч розстрілювали більшовиків, які винесли всі тортури, ні в чому не зізнавшись; треба знищити всіх, хто був зв'язаний з Орджонікідзе, Постишевим, Ейхе, Косіором, Чубарем; як-не-як члени Політбюро; ніяких слідів залишати не можна — порада Сталіна.

Коли вранці Берії доповіли, що наказ виконано, розстріляли вісім тисяч ув'язнених, він тяжко зітхнув:

— Було наказано «почистити»! Це означає — випустити людей, а не сваволити. Негайно розстріляти всіх розстрілювачів, це не люди — пекельне кодло.

…Коли в липні сорок першого з Білорусії привезли командарма Павлова, Берія проговорив з ним усю ніч, дякував за допомогу, яку подавав той чекістам з літа тридцять сьомого, обіцяв захистити його перед товаришем Сталіним; наказ на розстріл підписав не він, а вище керівництво, він тільки підготував документи.

У сорок четвертому, коли син наркома авіаційної промисловості Шахуріна застрелив на сходах Камінного мосту дочку посла Уманського, апарат почав дути справу: вийшли на дітей Мікояна, заарештували, меншому виповнилося щойно шістнадцять. Берія затаєно ждав, чи не повалиться Мікоян, як-не-як саме Серго й він, ветерани, давали санкцію на його, Берії, вступ у грузинську партію меншовиків — звичайно, для «нелегальної роботи»; Серго, на щастя, немає, а Мікоян міг копнути його минуле, небезпечний. Але Сталін Мікояна не чіпав; Берія після засідання ПБ шепнув: «Не хвилюйся, Анастас, я подбаю про хлопчиків, їх добре влаштують, усе обійдеться, ти тримався мужньо».

…А тепер — він відчував це шкірою — божевільний Старець знову захотів кривавих ігрищ, і, якщо він, Берія, залишиться шефом Луб'янки, після цих спектаклів настане його черга.

Але чому Сталін не прибрав Вишинського після процесів, запитував себе Берія. Чому, навпаки, він його підняв? Тому, відповів він собі, що Вишинський працював з трупами, які заздалегідь вивчили відповіді на його запитання, а вчити ці божевільні відповіді їх примушував Ягода і Єжов.

Він згадав, як Меркулов приїхав до нього на дачу доповідати про справи, і на прогулянці — це було в тридцять дев'ятому — запропонував запустити в народ термін «єжовщина»… Через п'ять днів його люди прохопилисясловом у Великому театрі після «Кармен», яку співала Вірочка Давидова, назавтра по Москві поповзло; ніщо так швидко не розходиться, як чутки, особливо в тому суспільстві, котре позбавлене інформації…

Єжову протиставляли його, Берію: істинний наступник Дзержинського, учень Вождя, як при ньому спокійно дишеться в країні, ніяких порушень закону…

Генерал Ричагов, який наважився грубити Сталіну на ПБ у сорок першому, сам засудив себе на смерть; командарма Штерна можна було врятувати, якби він відрікся від Блюхера… Але ж Мерецкова, Рокоссовського і Ванникова врятував я, Берія! Армія цього не забуде!