Гейнц Мюллер - Нічні сигнали

В цей час бомбардувальники ескадри летіли на'схід.

Аксель сидів спокійно на своєму місці за спиною пілота й дивився на ясне зоряне небо, його знову заполонило чудове відчуття вільного польоту. Місяць світив у кабіну, заливаючи все своїм блідо-сріблястим сяйвом. Який приємний був би цей політ, коли б не ті бомби у фюзеляжі!

Ще за часів повітряної битви за Англію зненавидів Аксель оці ешелоновані нічні атаки. Він так і не зрозумів, як це його тодішній, значно молодший за нього спостерігач міг так дико захоплюватися тими нальотами. Наче кровожерний звір, він завжди прагнув скинути бомби саме туди, де, на його думку, були люди. Якщо йому вдавалося розгледіти людей, ті бідні створіння, що намагалися розкопати з руїн потерпілих або своє майно, він з диявольською сумлінністю робив усе можливе, щоб спрямувати бомбу саме туди. При цьому завжди примовляв: «Це помста за…», і далі повторяв який-небудь геббельсівський пропагандистський лозунг.

Для Акселя було слабою втіхою те, що знову бомби з їхнього літака давно вже полетіли в болото. Він твердо вирішив одразу ж після повернення на аеродром порадитися з своїми друзями, чи не пора їм остаточно порвати з цією брудною війною. Тільки зробити це треба було якомога спритніше, щоб не накликати якоїсь кари на голови своїх рідних на батьківщині. Адже там діяв горезвісний закон про відповідальність усієї сім’ї — одна з диявольських підлот, які тільки могли придумати жорстокі деспоти.

Офіцери контррозвідки за неймовірно короткий час одержали відповіді на всі свої телеграми. Близько чотирьох годин ранку стало відомо, що один колишній обер-фельдфебель під час перебазування зробив «вимушену посадку» просто на полі поблизу своєї дружини і пробув там три дні. Другий, колишній унтер-офіцер, на «Юнкерсі-88» пролетів під високою аркою моста на Дунаї і так довго викидав всілякі коники над містом, що потім не вистачило пального дотягнути до аеродрому, і він сів у жито за два кілометри від міста; при тому літак був пошкоджений на шістдесят процентів. Третій, колишній фельдфебель і.кандидат в офіцери, щоб виграти парі, на «Хейнкелі-111» з висоти шість тисяч метрів пішов у піке з випущеним шасі; потім при посадці він зламав шасі, що зовсім вивело літак з ладу.

Проте ці відомості мало обходили офцерів. Десь о п’ятій годині ранку надійшло й останнє повідомлення: колишній обер-фельдфебель і пілот Аксель Кролль у грудні тисяча дев’ятсот сорок першого року за розклад збройних сил був розжалуваний у рядові і засуджений на п’ять років каторжних робіт.

Ця звістка подіяла як вибух бомби. Засуджений на каторгу за розклад збройних сил потрапив до льотного персоналу! І це триває вже три місяці! Жахнувся навіть Обст. Для офіцерів з поліції все стало ясним. Пілот обов’язково мусив знати радіо, а кожна машина була обладнана передавачем. Певно, він використовував для цього якусь резервну машину, що стояла на аеродромі, бо під час польоту, як переконливо довів полковник, доступ до радіоприладів мав лише радист. Отже, Аксель і є той, кого вони шукали. Встановити, звідки він одержує інформацію, вони ще встигнуть. Поки що важливо було злапати його самого. Напевно, його ще ніхто не попередив!

Полковник Обст уже хотів дати завдання штабному радистові Крумбайну передати екіпажу «Берти-Марії» наказ заарештувати Акселя ще в літаку, як тут для офіцерів з контррозвідки прийшла зашифрована радіограма: тільки що на такій-то хвилі перехоплена радіограма над територією, зайнятою радянськими військами. До цього додавалися встановлені координати передавача, час прийому, радіограма Вернера з проханням дати нову радіохвилю і відповідь станції, яка також містилася на території радянських військ. Зараз же звірили орієнтовні координати «Берти-Марії» в означений час з координатами запеленгованого передавача. Все, здавалося, збігалося!

Обст розгубився. І треба ж статися такому в його ескадрі! Він за мить знову відчув себе таким же маленьким, як і на початку всієї цієї розмови з офіцерами, і намагався якомога ретельніше виконувати всі бажання гостей. А вони багато чого забажали.

Насамперед було наказано ні в якому разі не попереджати «Берту-Марію» й уникати всього, що могло б викликати найменшу підозру. Весь радіозв’язок з літаками обмежити тільки найнеобхіднішими радіограмами. Одночасно був установлений прямий нагляд за радіозв’язком. Для цього завдання полковник фон Шенег призначив штабного радиста Крумбайна.